17Глава

Коли заходиш в свою кімнату, впершу чергу хочеш тепла й затишку.Існує навіть вислів:"Чим комфортніший дім, тим більше хочеш спати ".Щось наподобі цього було приміщення правохоронця. Це була кімната середнього розміру, що наводило смуток.Навпроти дверей було розміщене вікно,  а поряд з ним двомісне ліжко.З лівого боку невеличка шафа з тумбочками.А з правого темний дерев'яний письмовий стіл зі стільцем.Нічого привабливого тут не було, лише стандартні для готелю речі. Не було ні декорацій, ні картин. Тільки найнеобхідніше для комфортного проживання.Виключенням було одне невеличке фото, котре стояло на письмовому столі.В темряві можно було помітити трьох осіб."Мабуть це родина того чоловіка, "-подумав Йон, поки бабуся розкладувала потрібні речі на ніч. 

Розглядаючи фото, Йон згадав про свою родину. Він хоч знав, що час зупинився, але все рівно переживав й сумував за батьками. 

"Як вони там?Може, мені не варто було сюди потрапляти?"-такі думки приходили в голову Йону.

Але були такі думки, які давали трохи спокію хлопцю:"Я вже сюди потрапив. Назад дороги нема. Потім, як вернусь в рідний дім, буду розповідати своїм рідним історію, які я пережив. Хоч вони й не повірять,  але все рівно мені буде весело згадувати ці дні. "

-Йон, пора спати.Годі роздивлятися чуже фото, -промовила бабуся. В неї був строгий профіль. Було видно, що вона не рада тут опинитися, але можно було зрозуміти її. Не всім хочеться залишати свого єдиного внука на якесь створіння на невідомий проміжок часу. 

-Добре бабуся, -промовив Йон і, поклавши фото, ліг спати. 

Ніч минуло швидко. Наступив ранок. Вже 0 6.30 бабуся вимусила Йона ставати з ліжка. 

-Добрий ранок, Йон. Давай вставай, вже скоро їжу будуть подавати,  а ти й досі не зібрався.

Йон вертівся і зовсім не хотів вставати,  але казати "ще п'ять хвилиночок" не хотів. Це було надто банально, та й не допомогло б. Хіба що він міг би залишитися без сніданку, о то так. Тому він тихенько встав з ліжка й одягнувся. Незабаром в кімнату постукали. Бабуся відчинила двері і побачила соного правохоронця, який вже майже падав з ніг.І хотів тільки одного-міцного сну, хоча б на годин п'ять. Він згадав, що до нього заселялися гості, тому сказав:

-Там на першому поверсі Лариса, така молода жіночка зі світлим волоссям. Підійдіть до неї й попросіть номер, тільки бажано не раніше 8.00, а то вона розлютиться, бо робочий день ще не почався. 

Закінчивши промову, чоловік впав на своє ліжко й одразу заснув. 

Бабуся з Йоном, взявши з собою сумки, зачинили за собою двері й спустилися на перший поверх.Одразу вони побачили дракона, який взагалі не зрушив з місця на протязі всієї ночи,  і був бодрячком, але залишився пригніченим зі вчорашнього вечора. 

-Чого це ти такий кислий?-запитала бабуся у нього. 

Дракон повернув голову до співбесідниці і промовив:

-Розумієш, зі мною так негарно вчора обійшлися. Навіть стакана води не запропонували. 

Бабуся почувши його, хотіла пояснити ситуацію з боку бармена. 

-А ти взагалі подумав, що працівник втомився й хотів відпочити?Нарешті всі клієнти заснули і тут ти, як грім серед ясного неба, прийшов і говориш "наливай!".

Дракон, трохи поміркувавши, погодився з бабусею.  Незабаром прийшли робітники й закінчували приготовлення на ранок.Один робітник, це був офіціант, побачив їх та сказав:

-Добрий ранок. Вам чимось допомогти?

-Так скажіть будь ласка, а коли будуть подавати сніданок?-запитала бабуся. 

-Не раніше 7години.Звісно не забудьте зареєструватися у номері, -промовив офіціант, глянувши на сумки. 

-Добре,  ми тоді зачекаємо.Будь ласка, покличте, коли буде все готово. 

-О, це добре, що о 7годині подають, а то я б, мабуть, вмер з голоду. А нам ще на гору сьогодні потрібно забратися. 

-Яка гора, нам ще зареєструватися потрібно і заплатити за проживання. Поки це не зробимо, нікуди не підемо. 

"Ми що, відпочивати сюди приїхали? "-подумав дракон та не став нічого говорити. 

-Бабуся,  а може, ми зіграємо настільні ігри,  поки чекаємо?-запитав Йон.

-О, я з вами!-одразу відгукнувся дракон. 

-Ну добре, а що грати будемо?-погодилась бабуся.

-Спочатку в дурня, потім в шашки, а далі "вірю-не вірю",-Йон діставав всі ігри зі сумки, поки говорив.

-А, не забагато?Нам же стільки часу не вистачить, -сказала бабуся. 

-Вистачить, вистачить.Я швиденько вас всіх відіграю й піду їсти,-промовив самовпевнено дракон. 

-Ну, тоді добре.Краще не будь такий налаштованим на перемогу, -сказала бабуся. 

-Отже, розпочинаємо!