15Глава

-Розумієте, панове,-почав говорити дракон-Ми робили паспорт за кордоном. І тому там такі дивні дати, а у свідоцтві перепутали роки, таке ж може бути.Та й ми не дуже  звертали на це уваги.

Почувши це, містер іронічно посміхнувся  і сказав собі в думках:"На двісті років перепутали, ну гаразд"Та продовжив допитувати компанію. 

-Ну добре, допустимо, що це так.А чому ви спускалися з гори так пізно?

-Так цей хлопець вам вже сказав, що телефон розрядився.А в цьому біомі нібито зараз 21:00.Тай ми забули рахунок часу, ось тому так вийшло.На гору самі збиралися, без екскурсовода, тому в нас нема так білетів.

Чоловік слухав дивну історію і записував все в невеличкий блокнот.Нібито намагається розкрити якийсь злочин. 

-Гаразд, в якому готелі ви взяли номер?

Дракон не знав, що відповісти.Тому за це питання взялася бабуся.

-Ми забули доповнити, що не заселялися, так як нас вразила краса цього містечка, ми вирішили прогулятися і так довго це робили, що взагалі забули знайти прихисток.

-Це хоча б говорить про те, що ви з величезними багажом спустилися. 

Ще трохи подумавши, правоохоронець вирішив оглянути, що є в сумках.

-Я вибачаюсь, чи можу я провірити,  що у ваших сумках?

-Так звичайно,-відповіла бабуся.

Взявши з собою невеличкий ліхтарик, містер почав оглядати речі і вже незабаром сказав:

-Все в порядку, гарного вечора.Якщо є якісь запитання, то краще задавайте зараза.А то знову можете за незнанням потрапити в халепу.

Всі разом видихнули, що ця перевірка скінчилась, але Йон вирішив дещо запитати.

-Ви вже знаєте, що ми не заселялися в цьому містечку і, мабуть, сьогодні нас ніде не приймуть, чи може ви нас кудись приютити хоча б на одну ніч?

-А, точно, я вже й забув про це.Гаразд їдіть за мною, я вам покажу комфортне місце, де завжди раді дивакам.

Вони всі разом йшли по стежці, де навколо були гарні дерев'яні будинки.Щось типу "еко", які мають незвичайні форми.Кожен виглядав по особливому, дехто, як куполи, а деякі жахи у формі трапеції.Але їх не можно було розгледіти чітко, так як ліхтарі не світили, тому йшли вони майже в темряві, окрім того, що правоохоронець, ще той жлоб, що навіть ліхтарик не вмикнув."Мабуть у простий час це місце було б чарівніше"-думав Йон.Але незабаром правохоронець зупинився і сказав:

-Ми прийшли.

Навпроти нього стояла двохповерхова цеглова будівля з різними вивісками, яка трохи нагадувало кафе.На другому поверсі був балкон, а ганок було прикрашено різними квітами, збоку, поряд з ними, туями.Двері були дерев'яні та міцні і мали округлу форму. Вікна не можно було розгледіти, так як вже добряче стемніло.Тільки було помітно, що мали занавіски і трохи йшло світло від них. 

-Ну що заходимо?-запитав містер.

-Звичайно,-сказали всі троє.

На диво двері, ще були відчинені,  а коли зайшли було помітно величезне сяйво, що сліпило очі.Найперше було помітно бар і люди разом з ним, що дивувало компанію.Адже вже, який час, а вони, ще працюють і наливають. 

-А,  мені тут подобається.Я, мабуть, тут і залишуся,-сказав дракон, зайшовши на порог оглядаючись.