14Глава

Через 10хв. всі були зібрані.Коротко, для їхньої подорожі знадобилося дві сумки.В одній входило одежа, ліки, документи та деякі речі для розваг (шахмати, книги, манополія).В іншій сумці тільки їжа. Смартфон та зарядне до неї брав тільки Йон. Так як час майже не змінився, там повинно бути різні електричні прилади та взагалі електрика і інтернет.Тому трохи подумавши, Йон взяв собою цей пристрій.

 Незабаром дракон прийняв свій звичайний вигляд.На кінчики кігтів він поклав сумки, а Йон з бабусею присіли на його спину.Недовго вагаючись, вони полетіли. 

Минуло всього дві хвилини, як Йон побачив, що надворі вже вечір.Дракон тихо приземлився на гору й прийняв людську подобу. 

Навколо було багато дерев та різнотрав'я, хоч їх не так було помітно.Багато різних кущів та рослин, які занесені в червону книгу. За однією горою видно велечезний водоспад, який ніби бурхотів поряд. І все це було в одному пейзажі. Так неймовірно, що очі постійно кружляли, то там, то там. 

-Недовгий був політ, чи не так?-дракон звернувся до Йона та бабусі. 

-І справді, я думав, що буде набагато довше. Як часто показують у мультфільмах, -погодився Йон.-І де це ми зараз?

-На горі, де почнуться найвеселіщі дні твого життя, які ти ніколи не забудеш. 

-Ооо...так, якщо одразу тобі їх дехто не зіпсує. 

-Тобі б тільки посперечатися зі мною. Радій, що історію побачиш на власні очі. Так скажемо думай позитивно. 

-Мені що, по твоєму,  танцювати треба, щоб показати, як я радію, що вляпаюсь з вами в одне русло.Ех..та що вам казати, всерівно не зрозумієте. 

-Ох..та годі.Все буде добре. Ми ж будемо тільки глядачами, а не співпрацювувати з кимось. 

-Ну що ж, давайте спускатися потихеньку з гори, а то будуть неприємності, -запевняв дракон. 

Йон з бабусею погодились з ним і почали потихенько спускатися. Дуже радувало, що до гори було прокладена стежка і можно без пошкоджень спуститися на землю. Але дещо було дивно для Йона. Ніби в цьому краю та взагалі ввечері ще повино бути людно, але не було жодної живої істоти, окрім них самих та сховавшихся тварин. 

-Цікаво, котра зараз година?-поцікавився Йон, поки спускався разом з компанією. 

-Ну ніби 21:00, -припустив дракон. -Ми в періоді, де повинен бути літній час, але якщо подумати в горах набагато швидше темніє і світає. Тому я не повністю впевнений. 

Здалека виднівся силует. "Ну нарешті, хоч хтось "-подумував Йон про себе. Коли вони повністю спустилися, дивний хлопець підняв руку верх і сказав їм призупинитися. Вже потім вони здогадались, що то була людина з правоохоронних органів. 

-Добрий вечір, шановні.Щось ви запізнюєтесь. Коменданська година, вже почалась, а ви...

Містер подивився на ту гору, звідки спускалися Йон, дракон та бабуся і на їхні речі та продовжив говорити. 

-Дивукуваті ви.Прошу показати ваші документи. Та відповісти на деякі запитання...

-Стоп, стоп, а за що зупинка й допит?-перервав дракон.

-Ну ніби ви не знаєте за що. 

Вони покивали головами й хотіли почути пояснення. 

-Ну дивіться:незнайомі люди, а саме троє, спускаються з гори в комендантську годину з двома сумками.Я вважаю, це повино щось означати. 

-Перепрошую, скажіть будь ласка, а котра зараз година?-запитав Йон. 

-Зараз 22:30.А навіщо тобі?

-Ну в мене телефон сів, не можу подивитись.Та й дивно, що зараз, ще світло. 

-В нас останні дні так починається.Тому вже не дуже дивно.Так, будь ласка, надайте ваші паспорти й скажіть, що ви там робили. 

Бабуся почала доставати документи та їй було боязно, так як там зовсім інші дати.Але всерівно показала документи правохоронцю. 

-Так подивимося.

Він почав переглядати всі документи і бурмотав собі під ніс:"Дивно, дивно".

-Скажіть, якого ви року народження?Та чому у вас такі великі дати в паспорті і свідоцтві?