10Глава

 Йон підійшов до незнайомця, авжеж ховатися було безглуздо. Одразу він попросив у бабусі пробачення, так як забув про її слова і вибіг на подвір'я. 

 Піднявши голову, хлопець помітив, як бабуся і не розлютована, і на обличчі, було трохи краплинок сліз.Вона помітила, як Йон дивився на неї здивованим поглядом і обняла хлопця та промовила...

-Хоч ти не послухав мене, але я рада, що ти хвилювався за мене і мав сміливості вибігти на двір. 

Йону стало приємно від цих слів, він також пролив кілька сліз, але хутко їх витер та заспокоївся. 

Дракон, який дивився на цю виставу, мав одне запитання і невдовзі його промовив. 

-Я розумію ця сцена дуже розчулює ваше серце, але я вам не заважаю?Може мені вже краще летіти?

Йон поглянув на величезну особу, йому так хотілося поставити багато запитань, але дещо його тривожило, чого сам він не зрозумів.

Бабуся подивившись на Йона, а потім на дракона, одразу сказала. 

-Може ти вже людський образ приймеш?Тобі що,хочеться більше уваги від сусідів.Вони вже й так приймають ліки, бо думають,що з глузду з'їхали, - зверталася бабуся до дракона.

Йон тим часом не розумів, що коїться.Яке людське обличчя, мала на увазі його бабуся?

-Стара,але я вже говорив, що мені ліньки, -одразу відповів дракон. 

-А тобі, я бачу, не ліньки сперечатись зі мною і все більше приймати увагу від сусідів. 

-Та нема тут нікого, я жодної людської душі не бачу. 

-Це зараз, вони по хатах сидять, нам пощастило, що є великий двір, де тебе можуть не побачити, й що хатина навпроти не має вікна з,яких виднілося наша хата, -пояснювала розгнівана бабуся.

-Гаразд, зараз все буде. 

На очах Йона відбувалися дива, він помітив, як дракон бурмотів собі під ніс незнайомі йому слова і тим часом змінював свій зовнішній вигляд на людську подобу.Коли дракон закінчив свою магію, Йон не розумів, хто перед ним стояв.Це був дуже гарний чоловік.Зростом десь 178 см.Мав гарний зовнішній вигляд, рівненький ніс, золоті очі немов золото, ніжне і біле обличчя.Маленькі губи і яскраве, червоне волосся  немов вогонь, який добре розпалили. Найбільш всього Йона здивувало його одяг.Він виглядав, як шукач пригод.Це не було важке озброєння, а простий одяг.Верхні речі складалися з білої сорочки й ременем, який повинен тримати зброю, а нижній одяг складався з довгих і комфортних штанів та чорних чоботях. 

  Йон довго думаючи запитав нарешті дракона. 

-А як в тебе може бути одяг, якщо ти мав луску?

Дракон здивувався від цього запитання, він очікував зовсім іншого, але невдовзі відповів. 

-Моя луска, може приймати будь-яку форму одягу, ось в цей раз я вибрав саме такий. 

Дракон усміхнувся і дістав у себе з кишені паспорт.Та невдовзі хвалився Йону та бабусі, що він теж громодянин України. Вони були,  здивовані.Тобто, як він зміг його зробити?Бабуся знала, що він не мав ніяких документів, які підтверджували його особу.

-Та не переживайте ви так.Це несправжній, -посміювався дракон від них. 

-Але думаю, що скоро я зможу мати справжній, адже нещодавно я доводив своє існування діловим людям.Дуже шкода, що мені потрібно було багато витратити часу на них.Але я зовсім не шкодую. 

  Йон спостерігав за ним і невдовзі він сам посміхнувся та був радий, що приїхав сюди.