9Глава

 Йон розглядав уважно, що відбувалося на подвір'ї.Він помітив, як з далекої гори темні хмари почали збігатися й наближатися до цієї істоти та бабусі. 

   Відразу у  Йона забилося серце, він почав переживати за свою бабусю, тому забувши про її слова, хлопець вибіг на подвір'я і побачив, що дракон розмовляє з нею, як давні друзі.Йон загубив всі свої думки, які накопичувались у нього за цю хвилину.Він не знав, що йому робити.Тому хлопець вирішив, поки підслуховувати їхню розмову. 

  Він почув, як бабуся почала, дещо говорити. 

-Ну навіщо ти сюди приперся в такий час?Ми домовлялися у вечері, як і завжди.А тепер ти мені налякав онука. 

-Так ти сама минулу неділю говорила, щоб я частіше до тебе навідувався, а то сумно й нудно тобі на самоті всі ці дні,- відповів дракон з непорозуміння. 

-Ну, гаразд, я визнаю свою провину, але хто знав, що мої рідні завітають до мене вчора?Дуже добре, що ти тоді не прилетів, а то було набагато більше проблем. 

-О, де речі вчора я не прилетів, тому що я знайшов комп'ютер.І намагався розібратися в ньому, якраз там була книжка, але чомусь цей пристрій не хотів запускатися. 

-Дай вгадаю, ти найшов його у смітнику?Скільки разів я тобі говорила, що там викидають мотлох, який не працює. 

-Так я взяв його там, але в нього був непобитий монітор і взагалі пам'ятаєш годинник, котрий я зміг починити зі своїм трудом , і вони почали працювати.Тому я б не сказав, що там завжди мотлох. 

-Гаразд, може там є якісь корисні деталі, але постарайся менше туди летіти, бо раптом тебе хтось помітить. 

-Добре, добре.Але в мене є до тебе питання.Чи довго ця малеча буде нас підслуховувати?- Дракон довго дивився на Йона з прозорливим поглядом і завжди в думках задумався над цим питанням.