7Глава

Минали дні, вже почало трохи темніти, а поїздка ще й досі не закінчилася.Всі часи Йон з батьками сиділи тихо.Сам хлопець дивився у вікно, мати просто спала, а батько стежив за дорогою.Але тато Йона намагався трохи перервати цю тишу, але вони обмовились кількома словами й на цьому закінчили.Невдовзі Йон запитав у батьків. 

-Нам ще довго їхати?

-Ще залишилось 1 км.,бачиш, там вже майже видніється село,- відповів тато.

-І справді. 

Йон продовжив милуватися природою, бачив здалека гори, красиві краєвиди.І помічав, як на дворі почало темніти та був дуже гарний захід сонця.Нарешті було, щось розглядати, подумав Йон.Але займатися цим довго не прийшлось, тому що вони вже приїхали.Мати невдовзі прокинулась, було видно, що вона не виспалась, але все одно, хоч трохи відпочила в дорозі. 

 Вся родина почала виходити з машини.А бабуся, до речі, не знала, що вони приїдуть.Це був, щось типу сюрприз, які бабуся не дуже полюбляє, але це був не той випадок. 

   Коли бабуся почула шум на дворі, вона швиденько вийшла з хати й коли побачила Йона та його батьків заплакала.Всі вони обійнялися і пішли до хати.Бабуся налила всім по чашці чаю, приготувала постіль.І вони почали вечеряти.Трохи пізніше Йон здогадався принести орхідею та подарувати її бабусі.Вона була дуже рада і трохи навіть здивована.Але це не завадило продовжити їм насолоджуватися вечором. 

  Вже о 21:00 всі лягли спати.А Йон тим часом думав, які пригоди чекають на завтра.Знав він точно одне, що він, дещо повинен запитати у своєї бабусі.