-Та добре ,я тільки хотів запитати,а вдруг ти в небезпеці.-сказав дракон.
-Ну тоді ладно.Ти все ж ,хвилювався за мене.-сказала бабуся.
-Ну це так,мені ж ,хтось повинен їжу подавати,а так вдруг тиб пропала чи навіть загинула,а ніхто окрім тебе ,мене в цьому районі небачить.
Бабуся розлютилась і почала точити ніж,даби хоч трохи він зрозумів його ситуацію.
-Гей ти ,що робиш,яж пожартував!-окликнувся дракон.
Неочікувано ,хтось почав підкрадатись, то був Йон.Він почув громку бесіду і почав хвилюватись за бабусю.Він помітив перед своїми очами дракона,і Йон був здивований, як його бабуся і цей дракон дружньо розмовляють.Але він відразу непомітно, що його бабуся тримає добре заточений ніж.
-Бабусь ти весь час була знайома з цим драконом,а мене нічого несказала.Чому?-запитав Йон
-Ти чому нечакав мене у кімнаті.Також ти навіть недав мені нічогісінько сказати,як робиш мене виною.
-Пробач,просто я тебе довго чекав і недочекався,а як вийшов на подвір'я,і побачив ,що тут ось таке веселеща,тепер я його неможу непропустити.
Вони продовжували розмовляти один з одним ,допоки в цю розмову неприєднався дракон.
-Я вибачаюсь,що перерваю вашу милу бесіду,але ви незабувайте,що я тут також є.Можливо,вам годі сперечатись.
-Бабусь ,да він,ще розмовляє.-сказав Йон
-Краще,нерозмовлявби.
Дракон себе почував лишнім і хотів улетіти,але він розумів,що вони затронули його гордість.І він ненаважився так просто це залишити.