«916-й»

                                                                         «916-й» 

Ще задовго до початку цієї війни, на світ з’явився той, кого всі знають як Рін, проте це далеко не справжнє ім'я, оскільки при народженні він отримав лише номерний знак «916-й», який він потім перетворив на власне ім’я, проте до цього моменту ще декілька років, а в цей момент, не зважаючи на крики та плач, його перевіряють на багатьох пристроях на генетичні та фізичні дефекти, оскільки на виведення майбутнього Ріна витратили багато ресурсів, і він мав бути майже ідеальним, щоб виконувати те, для чого його створили, і, на привеликий жаль для нього, він був саме такий, як потрібно, тож його відправили до сотні, а то і тисячі таких же новонароджених, які тільки кричали та плакали, а сам персонал, який все це робив, не звертав уваги на все це, оскільки всі тут знали, що відбувається, і всі були за це.

Після кількох місяців персонал перестав годувати дітей, а натомість в центрі кімнати складали їжі рівно на половину дітей, щоб ті почали з перших місяців свого існування боротись за життя, однак перші години не давали результату, проте через день, коли персонал втрутився та дав знати, що так необхідна їжа стоїть в центрі кімнати, всі почали повзти або крутитись до неї, але багато хто навіть не встигав доповзти до неї, а той, хто встиг, отримував їжу за допомогою персоналу, але Рін був серед тих, хто майже встиг, через що сильно розплакався, як і рівно половина з усіх дітей, оскільки витративши стільки сили, нічого не отримали, а до того ж на них ніхто не звертав уваги, що ще більше засмучувало їх. Наступного ж разу йому пощастило більше, оскільки кількість охочих зменшилась через знесилення та довгий плач, проте наступного ж дня кількість їжі ще раз зменшили, а тих, хто за перші рази нічого не зміг отримати, просто виносили з великої кімнати, де всі знаходились, і таким чином, вже з кількох тисяч немовлят кількість змінилась лише до трьох тисяч за перший тиждень такого годування, і все це продовжувалося до тих пір, поки всім не виповнилося більш як два роки, та не залишилось більше тисячі дітей, в той момент, коли це сталося, їх випустили в дику, проте контрольовану місцевість, яку навіть при великому бажанні було неможливо знайти, й там вони повинні були виживати самі більше як рік, і до цього їм пообіцяли, що ті, хто виживе, отримають приємну нагороду. З цього ж моменту почалося усвідомлене життя маленького Ріна, який тоді був наче ходячий скелет, але з палкою іскрою життя в його очах, яка давала сили продовжувати боротись за своє маленьке та нікому невідоме життя, проте перед тим як його та інших випустили в дике середовище, перед ними з’явився чоловік в темних окулярах і костюмі з гарною краваткою, який в майбутньому стане тим самим адміралом, що захопить керування над Землею та її територією, проте зараз він був далекий до цього.
-«Вант» … Так ми всі тут знаємо, тому і робимо все, що в наших силах.
-«Ірвінг» Радий це чути, а зараз мені вже час йти!
Хоч він і говорив погано про них, проте ці діти навіть не розуміли більшості тих слів, що говорив Ірвінг, тому і не звертали уваги на нього, а сама ж Вант видихнула з полегшенням, після цього відійшла від дітей та натиснула на Щось у своєму планшеті, що, в свою чергу, змусило піднятися платформу, на якій стояло рівно тисячу дітей, піднятись на кілька метрів, щоб ті змогли вийти до дикої природи, і поки ті піднімались, з динаміків почувся голос.

-«???» Слухайте сюди, створіння, все, що вам треба зробити, це вижити, як саме, нас не цікавить, і найголовніше, той, хто вб’є найменше кількість інших дітей, вб'ють!
Після таких слів майже всі почали тікати якнайдалі від цієї платформи, як і Рін, який через біль та втому біг з усіх сил, намагаючись втекти якнайдалі від інших, щоб не стати їх жертвою в перші ж години, і, не дивлячись на падіння, та малий вік, й втому, він відбіг від них досить далеко, що дало змогу вижити перші дні, і, щоб вижити, він з’їдав все, що виглядало їстівним, а через місяць він трохи набрав ваги, що дозволило йому бути енергійним, та робити більше справ за день. І таким чином він протримався ще кілька місяців, оскільки, з більшою енергією, він зміг ховатись від інших, та від тварин, які тут були, але, навіть так, він не забував про слова з тих динаміків, про найменшу кількість вбивств, та смерть за це, тож він почав думати, як це зробити з його маленьким тілом, і через деякий час, від здогадався, що можна використовувати диких тварин для цього, а саме, заманювати їх на інших дітей, щоб тих загризли, тож так він і почав вбивати одного за одним, оскільки беззбройні діти нічого не могли зробити цим тваринам. Все так і продовжувалось до кінця року, допоки їх не залишилось близько п’ятсот, після чого їх зібрали разом на тій самій платформі, що і рік назад, де вже їх чекало близько десятка озброєних людей, і той самий Ірвінг, в тому ж костюмі.
-«Ірвінг» Вітаю всіх, хто вижив до цього моменту! А зараз прошу всіх встати в лінію!
Після цього вони зробили, що їм сказали, хоч і не з великим задоволенням, і в ту ж мить, коли лінія була сформована, роздались постріли та крики дітей, які зробили найменшу кількість вбивств, тож таким чином з п’ятсот дітей залишилось близько двохсот п'ятдесят дітей.
-«Ірвінг» Що ж, я думав, вас буде побільше, проте всі, хто вижив, стане частиною програми «Червоне Сонце», яка в майбутньому зробить цей світ прекрасним.
-«Ірвінг» А зараз ви повернетесь до великої кімнати, де вас почнуть навчати.
Після цих слів платформа з дітьми та трупами почала спускатись до низу, при цьому у виживших дітей не було жодної реакції на смерть тих, хто мить назад стояв біля них, оскільки всі знали, що на їх місці могли бути вони.
Спустившись, їх зустріла вже знайома Вант, яка провела їх до великої кімнати, в якій вони зростали, проте зараз вона змінилась, оскільки зараз в ній було багато різної зброї та тренажерів, а також там не було жодного ліжка чи чогось, щоб його нагадувало.
-«Вант» Сьогодні вам дозволено відпочити, а завтра почнуться тренування, і, нагадаю, що вбивство в цій кімнаті заборонені, тож будьте обережні.
Після того, як Вант вийшла з кімнати, всі діти розійшлись хто куди, як і Рін, який забився в кут біля стійки зі зброєю, щоб, у випадку чого, міг захиститися та мати огляд на більшість території кімнати, інші робили майже те саме, оскільки всі бачили ворога в кожному з присутніх, тож саме так почався новий етап життя в Рін, чи, як відомого на той момент 916-го, який ні на мить не розслаблявся, навіть в ніч першого дня, як і інші, хоч всі і робили вигляд, що заснули, проте всі очікували нападу чи чогось подібного, і, як потім виявиться, не дарма, оскільки тієї ночі до них завітали ті самі люди, що і були на платформі, які без слів та з дубинками в руках побігли на дітей та Ріна, який вже був в очікуванні чогось подібного, тож, довго не думаючи, діти накинулись на них, і, не зважаючи на броню та шоломи тих людей, тієї ночі з кімнати було чутно лише крики тих людей з платформи, але, на щастя для них, в кімнаті було заборонено вбивати будь-кого, а на ранок до них прийшла Вант, яка очікувала зворотної картини, проте такий результат був набагато кращий, ніж її очікування та очікування інших працівників.
-«Вант» Ви зробили більше, ніж ми очікували, тож можна сказати, ви вже вивчили один з уроків, тож ми відразу перейдемо до іншого.
В ту ж мить одна зі стін почала рухатись до низу, та через кілька секунд, на її місці з'явилося прямокутне приміщення з великою кількістю мішеней та вогнепальної зброї, проте діти не мали уявлення, що це було та навіщо, тому Вант, переступаючи людей з платформи, підійшла до нової кімнати та зняла один з пістолетів, які там були, після чого повернулася на попереднє місце та спокійним голосом сказала.
-«Вант» Це те, чим ви надалі будете займатися, та те, чим ви будете це робити.
Після цього вона кілька разів натиснула на спусковий гачок, чим вбила трьох з десяти людей з платформи, потім підійшла до дітей та, дивлячись в їх очі, спитала, хто хоче закінчити те, що вона почала, і, в ту ж мить, всі підняли руки, окрім Рін, який дивився не на неї, а на тіла, з яких почала витікати кров, і, тим самим, він зацікавив Вант, яка підійшла до нього та силою вставила пістолет в його руку, та, наказним тоном, сказала, щоб той закінчив з іншими.
-«Вант» Давай, 916-й, закінчи їх муки, інакше наступного разу, на їх місці, можеш бути ти!
Через це він перевів погляд з трупів на неї, як і пістолет, який стискав у своїй руці, чим лише розсмішив Вант, яка продовжувала дивитись прямо в його очі, а вже через мить почувся постріл, а ще через мить, почувся крик солдата, який лежав на підлозі.
-«Вант» Гарне рішення, 916-й, проте наступного разу краще роби кілька, щоб твій ворог помирав швидше та тихіше.
Закінчивши говорити, вона забрала з його рук пістолет, та пристрелила інших солдат, які лежали на підлозі, ще через деякий час їх забрали люди в такому ж одязі, чим здивували дітей, а Рін, цього не помічав, оскільки був повністю в роздуми про те, що він вперше своїми руками когось вбив, хоч і з відстані, проте він власноруч натиснув на спусковий гачок.
-«Вант» Що ж, оскільки один з уроків ви успішно пройшли, вам доведеться трохи зачекати, а після цього, хороші люди навчать вас того, що 916-й тільки що зробив.
Закінчивши говорити, вона вийшла з кімнати, а до Ріна підбігли всі діти з криками, як це вбивати з такої штуки та те, що він відчував при пострілі, проте він просто почав сміятися від такого напливу емоцій та відчуттів, і це було нормально для тих, хто робив цей проєкт, тож наступного дня всі вони почали вчитися стріляти по мішенях, але далеко не у всіх виходило це вправно, за що тих залишали без їжі та змушували тренуватись, поки інші відпочивають, але Рін, який відчув силу від такої зброї, тренувався навіть, коли йому дозволили відпочивати, та через це швидко почав виділятися серед інших, і, тим самим, зробив на своїй спині величезну мішень для інших дітей, а особливо для тих, хто найбільше страждав та недоїдав, тому однієї ночі на нього напали кілька дітей, але Рін, який ніколи не розслаблявся, легко з ними впорався, однак, в якийсь момент, він не розрахував силу та випадково вбив одного з них, і, на диво для всіх, після цього не сталося абсолютно нічого, і, тим самим, це викликало паніку серед найслабших, оскільки це означало, що їх могли вбити інші, й за це їм нічого не було б, окрім підвищення шансів на виживання, тож через таку подію тієї ночі ніхто не зімкнув очей, а на ранок охорона просто забрала тіло, ніби це щось звичайне для них.
Ще через рік такого життя, з п’ятсот дітей залишилося не більше двохсот, проте ці двісті дітей навчились прекрасно володіти зброєю, оскільки все, що вони робили, це тренувалися та бились між собою, в той самий час, їх почали вчити алфавіту, щоб ті вміли не тільки вбивати, ай читати ворожі повідомлення та документи, тож до тренувань зі зброєю додалось читання, а з часом, і базова математика, і так вони прожили до п’яти років, навчаючись всього необхідного, аж поки Ірвінг не прийшов до них знову, але цього разу з великою кількістю людей та такою ж кількістю зброї.
-«Ірвінг» Ха, а ви досить підросли, і це мене дуже радує, проте я тут не заради розмов, а заради того, щоб ви виконали свою першу місію!
-«Вант» Сер, вони ще замалі для справжніх завдань!
-«Ірвінг» Не хвилюйся, це завдання, якраз дозволить показати їм всі свої навички та покаже найкращих.
-«Вант» Як скажете, сер…
-«Ірвінг» Тож ваше завдання… Прибрати цей комплекс та стерти його!
-«Вант» Якого біса! Сер, що ви робите?! Ми ж виконували все, що ви хотіли, і навіть більше, тож чому!?
-«Ірвінг» Ха-ха, саме тому ти зараз біля мене, а не біля своїх колег, проте, якщо захочеш, то можеш бути серед них.
-«Вант»  Н-ні, сер, я залишусь тут.
-«Ірвінг»  Хороше рішення, а ви, створіння, беріть будь-яку зброю та зробіть так, щоб ніхто, крім нас та неї, не існував на цій базі!
Після цього, з дикими посмішками на обличчі, діти похапали зброю та побігли виконувати завдання, проте Рін залишився та глянув спочатку на Вант, а потім на Ірвінга, який дивився на Ріна, наче на непотрібну річ, але через мить він також приєднався до інших дітей, оскільки знав, що зараз він мало що може проти них, тож, коли вийшов з приміщення, де вони знаходились, перше, що він побачив, це велику кількість крові на підлозі та стінах, а також кілька трупів у білих халатах.
Пройшовши ще далі, він почав чути звуки пострілів та достатню кількість криків, як дітей, так і тих, кого наказано вбити, проте для нього це вже було звичним та не викликало якихось неприємних емоцій чи відчуттів, тож він продовжив йти спокійною ходою до звуків, щоб теж виконати завдання, оскільки він все ж хотів жити, тож через кілька хвилин він також почав зачищати цю базу разом з іншими, після кількох годин всі повернулись до Ірвінга та Вант, яка ледь стояла на ногах через вигляд дітей, які були з голови до ніг у крові та з великими посмішками на обличчі, і Рін був такий самий.
-«Ірвінг» Що ж, гарна робота для п'ятирічок, проте ви повинні стати ще сильніші та вправніші.
Сказавши це, він махнув рукою і тим самим віддав наказ людям, які прибули з ним, перевірити, чи всі мертві, та закласти вибухівку, щоб остаточно знищити цю базу. А як ті вийшли, він глянув на Вант, яка вже геть побліднула від всіх цих подій, та спокійним голосом сказав, що та гарно виконала роботу та те, що вона ще гарно послужить «Червоному Сонцю» в майбутньому. А потім знову глянув на дітей та спокійним тоном наказав направити зброю на один одного, після чого посміхнувся, оскільки в ту ж мить, коли він це сказав, всі діти, крім Рін, це зробили, а сам 916-й направив пістолет на Ірвінга, чим і викликав його посмішку.
-«Ірвінг» Ха, 916-й, а не забагато ти береш на себе!? Особливо, коли ти оточений тими, хто виконує все, що я скажу.
-«916-й» Саме тому я це і роблю…
-«Ірвінг» …Хаха, оце ви виростили малого виродка! Слухай сюди, тупе створіння, це в останній раз, коли я пробачаю тобі такі дії.