Глава 2

Наступного ранку Ася прокинулася з чітким розумінням того, що більше ніколи не піде в клуб з Аліною. Ніколи. Навіть якщо та стоятиме під дверима навколішки.

Вона лежала, дивлячись у стелю, поки телефон десь поруч вібрував уже вдруге поспіль. У голові неприємно крутилися вчорашні спалахи світла, гучна музика й один надто самовпевнений чоловік із темно-зеленими очима.

«Тільки красивим». Ася закрила обличчя руками.

Як взагалі можна бути настільки впевненою в собі людиною? І чому це прозвучало не так дратівливо, як мало би?

Телефон знову завібрував. На екрані висвітилося ім’я.

«Алінка»

— Якщо ти кличеш мене кудись іще, я тебе заблокую, — сонно пробурмотіла Ася, приймаючи дзвінок.

З того боку одразу почувся сміх.

— Доброго ранку тобі теж.

— Немає в мене доброго ранку.

— Та годі, тобі вчора сподобалося.

— Мені сподобалося повернутися додому.

Аліна хмикнула.

— А брат тобі не сподобався?

Ася закотила очі, підводячись із ліжка.

Звісно.

Ну звісно вона запитає саме це.

— Твій брат занадто багато про себе думає.

— Тобто сподобався.

— Аліна.

— Що? Він потім реально про тебе питав.

Ася завмерла на секунду, підходячи до кухні. Незрозуміло чому, але всередині щось неприємно смикнулося.

— І що саме питав?

— Чи знайшла ти роботу.

— З чого його це взагалі хвилює?

— Не знаю. Може, вирішив урятувати тебе від бідності.

— Дуже смішно.

Вона поставила чайник і машинально прибрала волосся за плече. Перед очима чомусь знову сплив момент, як Женя дивився на неї біля скляного огородження. Спокійно так. Уважно. Ніби намагався розібрати її на шматки просто поглядом. І це бісило. Особливо тому, що їй це не здалося неприємним.

— До речі, — продовжила Аліна, — він тепер тебе «юристка» називає.

Ася фиркнула.

— Передай своєму братові, що в нього проблеми з фантазією.

— Нє-а. Йому подобається.

— Що саме?

— Бісити тебе.

Ася тихо всміхнулася, відкриваючи холодильник. Оце вже було більше схоже на правду.

У цей же час Женя сидів у своєму кабінеті над якимись документами й уже хвилин п’ять дивився в один рядок, взагалі не розуміючи, що там написано. Дратувало. Зазвичай у нього не було проблем із концентрацією. Але сьогодні думки вперто поверталися до рудої дівчини з червоним браслетом.

Надто гостра на язик. Надто жива. І дивилася на нього без звичного захоплення, до якого він давно звик.

Женя відкинувся на спинку крісла, повільно прокручуючи в пальцях ручку.

Ася.

Навіть ім’я їй підходило. Коротке, з характером.

Він усміхнувся собі під ніс, згадуючи, як вона закочувала очі майже на кожну його фразу. Маленька їдка зараза. І чомусь це викликало не роздратування, а бажання продовжувати.

Телефон на столі завібрував.

«Аліна»

Женя взяв слухавку.

— Чого тобі?

— І тобі доброго ранку.

— Ближче до справи.

— Ася шукає роботу.

Він коротко всміхнувся. Звісно шукає.

Учора це читалося по ній надто легко. Хороша освіта, впертий характер і погляд людини, яка терпіти не може просити допомоги.

— І?

— І я подумала, що тобі якраз потрібна людина для документів по ресторанах.

Женя перевів погляд на папери перед собою. Взагалі-то потрібна. Останній юрист виявився ідіотом.

— Вона мене пошле.

— Сто відсотків.

— Тоді навіщо ти дзвониш?

— Тому що тобі сподобається, як вона це зробить.

Женя тихо розсміявся, проводячи рукою по обличчю. Так. Ось тут сестра мала рацію.

Ася одразу зрозуміла, що Аліна щось задумала.

По-перше, тому що та надто активно кликала її зустрітися саме сьогодні. По-друге — тому що за весь ранок жодного разу не пожартувала. А це вже виглядало підозріло.

— Ти поводишся як людина, яка зараз або втягне мене в аферу, або повідомить, що вагітна, — пробурмотіла Ася, розмішуючи цукор у каві.

Аліна ледь помітно усміхнулася поверх меню.

— Чому одразу такі крайнощі?

— Тому що ти надто спокійна.

— А ти надто недовірлива.

Ася примружилася, але нічого не відповіла. У кафе було тихо, спокійно, пахло свіжою випічкою й кавою. Після клубу це місце відчувалося майже терапією. Вона навіть почала розслаблятися, коли помітила, як погляд Аліни раптом ковзнув кудись їй за спину. Ось тут усе стало ясно.

— Ні.

Аліна тут же зробила максимально невинне обличчя.

— Що «ні»?

Ася повільно обернулася. І, звісно ж, побачила Шеву. Він ішов через зал так спокійно, ніби це не він зараз був причиною її бажання придушити власну подругу. Чорне пальто, темна сорочка, годинник на зап’ясті, легка неголеність — виглядав він надто добре для людини, яку Ася збиралася подумки послати найближчі секунд десять.

І найдратівливіше — він явно знав, що вона не в курсі. Це читалося по його погляду надто легко. Куточок губ Жені сіпнувся вгору, коли він помітив вираз її обличчя. Задоволений. Прекрасно.

— Юристко, — спокійно промовив він, підходячи до столика.

— Дуже смішно.

— Я старався.

Він сів навпроти неї, і Ася тут же перевела погляд на Аліну. Та навіть не намагалася приховати задоволене обличчя. Зрадниця.

— Мені треба відповісти на дзвінок, — раптом сказала Аліна, уже хапаючи сумку.

— Навіть не думай, — одразу примружилася Ася.

— Я швидко.

— Аліна.

— Люблю тебе!

І за кілька секунд вона вже буквально втекла з кафе. Ася повільно повернула голову назад до Жені. Він, здається, ледь стримував сміх.

— У вас сімейне — дратувати людей?

— Ні. Тільки тебе.

— Яка честь.

Женя відкинувся на спинку стільця, уважно розглядаючи її. Сьогодні Ася виглядала зовсім інакше, ніж у клубі. Без гучної музики, неону й роздратування в очах. Світлий светр, зібране волосся, мінімум макіяжу. Більш… домашня, чи що. І це була погана новина для його спокою. Тому що вчора він хоча б міг списати інтерес на атмосферу вечора й алкоголь. Сьогодні — уже ні.