1

- Забий на нього. Він не вартий твоїх сліз! - перекрикує подруга гучну ритмічну музику. - Краще ходімо потанцюємо, розважимось. Він якраз це і робить.

Відводжу погляд від чоловіка, котрий мило спілкується з красивою дівчиною на іншому кінці барної стійки. Серце щемить. Перехиляю склянку, випиваю залишки коктейлю і дивлюсь на Карину. Її обличчя розфарбоване густим шаром косметики, груди обтягує чорна сукня, а на голові довгий капелюшок з широкими полами. Вона в нас сьогодні Відьмочка, зізнаюсь досить сексуальна. Майже кожен чоловік, котрий проходить повз, озирається на неї.

- Як так можна? - продовжую свою мантру. - Ми ж розійшлись лише тиждень назад. А він ось, що виробляє.

Знову переводжу погляд на Діму, котрий вже запхався язиком дівчині у рота. Прикриваю очі, не можу на це дивитись.

- Я тебе не розумію, - хмурить Карина нафарбовані брови і схрещує руки на пишних грудях. - Ти ж сама його кинула. Чому ж ти зараз страждаєш?

- Так, кинула, бо він зробив мені боляче, - кривлюсь, згадавши минуле. - Але це не значить, що я нічого до нього не відчуваю.

- Знаєш що, Єво, сьогодні Новорічна Ніч, тож давай відсвяткуємо так, щоб не шкодувати весь наступний рік, - вона зіскакує з високої табуретки і поправляє вузький дуже короткий поділ сукні. - Є прислів'я — як Новий Рік зустрінеш, так його і проведеш. І я дуже не хочу весь рік слухати твій жалісливий плач за тим негідником. Покажи, що ти теж можеш без нього. 

Карина права, я занадто сильно зациклилась на Дімі. Ніяк не можу відпустити минуле, постійно згадую наш час проведений разом і це не дає мені рухатись далі. 

Роблю, як вона. Зістрибую з стільця, хоч в мене не виходить так граціозно і проводжу долонями по талії і стегнах. Пишна червона спідниця ворушиться під руками і лоскочи шкіру.

- Ось і чудово, таку Єву я люблю, - її чорні губи розпливаються у широкій посмішці. - Ходімо розважатись і святкувати Новий Рік. До дванадцяти залишилось не так вже багато часу.

- Дякую, подруго, що підтримала мене, - беру її склянку і допиваю коктейль, Карина підозріло на мене коситься. - Це для сміливості. 

Алкоголь помаленьку починає діяти і я готова відправлятись до танцюючого натовпу. Але як тільки збираюсь йти, Карина зупиняє мене.

- Зачекай, - нахиляється і шепоче на вухо, її погляд спрямований кудись мені за спину. - До нас наближається досить симпатичний Вовк.

На її обличчі з'являється та хижа посмішка, коли помічає красивого чоловіка і робить з нього свою ціль. В такі моменти вона не Відьмочка, а Мисливиця. Хоча такого костюму в магазині на прокат не було. Розвертаюсь в сторону її погляду.

І справді, від чорного входу йде високий чоловік у чорному костюмі і маскою вовка на обличчі. Розгледіти хто це ніяк не можливо. По статурі теж не можу впізнати нікого з колег. Можливо хтось чужий, або з іншого відділку. 

- Звідки ти знаєш, що він симпатичний? - хмурюсь на неї. - Він же в масці.

- Повір мені, я відчуваю це нутром, - облизує вона губи. Я навіть уявляю, яким саме місцем. - А якщо я помиляюсь, то маску він може не знімати. Його тіло досить привабливе.

Закочую очі. Карина в своєму репертуарі. Ось би мені її легкість і зверхність. Вона ніколи не доводить стосунки до серйозності і ніколи не страждає. Лише я ведуся на кожного негідника у цьому місті.

- Чому він відразу йде до нас? - продовжую спростовувати її слова. - Можливо він просто хоче випити біля бару.

Як тільки промовляю ці слова, відчуваю за спиною присутність того Вовка. Я дивлюсь на подругу, а вона широкими очима дивиться повз мене. Моєї руки торкаються теплі пальці, а в ніздрі вривається приємний чоловічий аромат. 

- Можна вас на танець? - чую біля вуха шепіт і здригаюсь усім тілом. Він зробив це так несподівано і таємничо. 

Розвертаюсь до незнайомця і дивлюсь на вовчу маску. Крізь її прорізи людські очі уважно спостерігають за мною і вся ця сцена здається якоюсь сюрреалістичною. А можливо це просто дія випитого коктейлю. 

- Я не танцюю, - на автоматі качаю головою.

- Годі, подруго, іди, - подруга з'являється поруч і штовхає у спину, я ледь не падаю йому в обійми. - Ми ж збирались веселитись. От і роби це. А Вовк бажає Червону шапочку. Нічого не поробиш. Та я швидко знайду собі компанію.

Дивлюсь на подругу. Вона посміхається і киває, хоч в очах бачу, жалкує, що Вовк не покликав її.

Трохи сумніваюсь, але потім сама себе в думках сварю. І чого я така зажата? Навіть алкоголь і святкова ніч не допомагають. Майже рік відносин з Дімою зробили з мене відлюдькувату і не впевнену в собі дівчину. 

При думці про колишнього виростає злість, а разом з нею і азарт зробити щось не звичне. Наприклад, потанцювати з Вовком.

Твір бере участь у конкурсі Новорічна Несподіванка. Буду вдячна за підтримку і зірочки.