Все ж вона виросла з тих часів, коли я підглядав за нею в шкільному спортзалі. І стала ще звабнішою.

- Ми організуємо  конкурс. ну кастинг, чи як воно називається, коли фірми змагаються за одержання замовлення? 

- Воно називається тендер. Ти що закінчила, що цього не знаєш?

- Театральний, прикинь.

- Оу. Несподівано. - я був вражений, а вона на це й розраховувала. - Ти, з твоїми здібностями, і…

- Ти точно пастор. Відірвався від земного життя. Зараз актори - найвпливовіші люди. - То раніше всякі проповідники або вчені й політики були в авторитеті. А зараз астрологи й актори. 

- Тому, що починаються на А? - здогадався я. - Кася засміялася, а мені того й треба було. Людина, яка сміється твоїм жартам, уже наполовину твоя.

- Та просто батько хотів, щоб я йшла на економічний. А ми тоді знову посварилися. Я й вибрала щось протилежне. І знаєш, ти ж повірив, що я ескортниця? Значить я не безталанна.

- Кась,ти вибач, але як можна було не повірити, якщо ти була в такому одязі й тебе обіймав чоловік моєї матері?

- От не скажи. - Кася підняла вказівний палець вгору, щоб підкреслити сказане. - Ти ж сам вирішив, що я ескорт, а не коханка,  не колега і не підлегла. А чому? Сукня у мене пристойна, чорна. Я не поводилася вульгарно.

- Гм. Ну не знаю, Кась. Може тому, що я цього найбільше боявся?

- От ти ж мораліст. - насварила мене Кася. - А якби я і справді працювала в ескорті?

- Не питай. Краще не питай. Ти не можеш. Хто завгодно, тільки не ти. І все.

- Подумаєш. - пирхнула вона весело. - Нормальний фах. Все чесно. Не те що те ж саме, тільки удавати шалену пристрасть в шлюбі. Або романтичну любов. І мати за це ті ж самі гроші.То як раз торгівля собою цілком - емоціями, залежністю, а не просто робочим часом і тілом.

- Ну знаєш. То взагалі вірно. Але все одно. Тільки не ти. Я проти.

І ти що казала про тільки не через ліжко?

- Підловив. От вічно ти своєю логікою розвалиш весь пафос. - її слова були сердиті, очі сміялися, а голос майже ніжний, і мене знову повело від того, що вона так близько. 

- Касю, знаєш, я давно хочу тобі сказати… 

 - Потім скажеш. добре? ти дослухай, що я придумала. Про той твій тендер.

- Він не мій. - я майже образився. Бо нема на світі дівчини,яка не розуміє, коли їй хочуть освідчитись. Хоча можливо одна все ж є. Та, що вміє зосередитись на цілі і не бачити перешкод. Знову якусь дурницю придумала. І доведеться їй чесно про це сказати.

- Кась, ти не розумієш, що таке тендер.

- Штрафний бал. Не нуди. Батько, ну тобто я за нього, нібито оголошує тендер. А ти робиш так,  щоб твої батьки за нього боролися.

- Еммм, Кась, не вийде. Вибач. - так і знав, от же ж фантазерка. -  Ну ти таке видумаєш. Вони у мене обоє фінансисти. 

- Оу. А ти обломщик. 

- Вибач, краще зразу сказати, касю. Щоб не було марних сподівань. Ти не сердишся?

- Хіба на тебе можна сердитись. - сказала Кася і моє серце знов сповнилося надією. - Тоді може я типу хочу зробити величезний вклад в банк, тільки не знаю, який? І нехай борються за право його отримати.

- Кась, ти молодець. Це вже схоже на щось притомне. Але що потім? Ти хочеш чого? - спитав я, але звісно хотів дізнатись не про це. А про те, чи вона на мене не може сердитись тому, що я їй подобаюсь. Хоч трошки. Але Кася дивилася на мене з такою надією, що довелося зосередитись на її ідеї.

- Патент на ту штуку досі належить батькові. Тим винаходом нікого не вдалося зацікавити, прикинь. І гроші вкрадені не повернути. Всі строки пройшли, кінців не знайдеш і нічого не доведеш. Але от якби  того Олега викинули на мороз, батькові б сподобалося.

- Ну і як цьому поможе твій вигаданий капітал? Ти, Касю, повторюєшся. А це завжди видає злочинця. То у тебе фальшива агенція ескорту, то фальшивий капітал. Мої батьки не ідіоти. У них просто нема емпатії. Життя у них таке було. Ну і я теж вніс свою долю в іх нещасливе існування. Зате їм нічого не заважає мислити логічно.

- Ти вніс долю в те, що вони бездушні крокодили? Як би ти таке зміг? - Кася взяла мене за руку і недовірливо зазирнула в очі. - Не наговорюй на себе. Ти милий і добрий, як янгол. І як ти міг їх хоч чимось засмутити? Ти ж не бачився з ними?

- Я не милий. - сказав я, накривши її долоню своєю. - Ну принаймні милий не для них. Та й чого б мені бути з ними милим чи хоча б добрим, Кась? Це з тобою ми провели разом десять років, розділили пів життя, ти правильно сказала. А моя власна мати поїхала за чоловіком, мене залишила. Батько забрав мене в неї не тому, що я був йому потрібний, а тільки щоб їй дозолити. І чогосьпісля цього батьки думали що я маю їх любити.

- Може того, що ти ж їх син і цього досить? Просто мені здається, що діти до батьків якось інакше ставляться, ніж ти, Вік. Не так відсторонено. І батьки до дітей. - Вона накрила і другою рукою мою руку, і я тепер згодився б з усім, що вона скаже.

- Я не знаю, Кась. Я їх не засуджую до речі.  Просто мене виховали бабуся і святий Миколай. От вони мені рідні. Як ти. Не смійся. 

Тільки  я і їх сильно підвів. Але я знаю, що вони мене простили.

А батьки - ні.

- О. Так це ж чудово. - несподівано зраділа Кася.

- Думаєш?

- Угу. Просто уяви сцену. Ти типу робиш крок назустріч. Відновлюєш сімейну атмосферу. Запрошуєш батьків познайомитися зі своєю дівчиною. Тобто мною. Вони тут  зустрічаються, все іскрить, назріває скандал і розбір давніх польотів. Але ж при твоїй дівчині, у якої на руках мішок грошей, треба поводитись пристойно. А тут твоя мати мене впізнає, тидищ! Ну ти ж їй покажеш знімки й ролика? І треба, щоб твій батько теж все побачив.

- Це ще навіщо, Кась? Я уявив цю сцену і в мене кров похолола в жилах, настільки це було реалістично.

- Як нащо? Тоді вона вже не зможе сказати, що то все нічого не означає і замести сором під килим. Вона обов’язково прожене твого вітчима. Щоб не червоніти перед твоїм батьком.

- Касю, це ти міжнародні відносини вивчала, чи я? Оце так комбінація. От тільки я не зрозумів, як вони тоді до тебе поставляться. Якщо ти ескортниця, то тебе не визнають за людину. Вони сноби. Розумієш, вийде, що ти його спровокувала. І Олег не винуватий.