Світ змінився. Люди змінилися. Тривожно жити. Несправедливість. Підлість. Ненависть. Прагнення до грошей та матеріальної вигоди. Постійний стрес. Рутинна робота. Люди забули як це – просто жити.
Негатив куди не глянь. Все погано. Кожен бачить підставу в усьому. Хтось скаже: «Це тому, що зараз складніше жити стало, світ глобалізувався, війни та конфлікти, прірва між бідністю та багатством…». Але так було завжди. Така природа людини – мати свою думку. Мати переконання у правдивості своїх поглядів, їх істинності.
Кожен з нас, з людей, намагається створити навколо себе той світ, який самі ж й «намалювали» у себе в голові. Ми прагнемо досягти великої кількості матеріальних цілей. Це прагнення, нажаль, передається від покоління до покоління… Люди у гонінням за чим не будь – кар’єрою, багатством, мандрівками, розвагами – повністю втрачають істинне покликання – просто жити. І коли певна людина відмовляється від цього «курсу», її вважають дивною. Правильно це? Нормально це? А де написані правила життя, хто поясне?