Глава 1

 Ой у лузі червона калина !

Там стояла молода дівчина! 

Співала пані  пісню, стоячи на балконі двоповерхового будинку. Вродлива молода шотенка була  у білій довгій сукні,  що спадала  із її витончених плеч, відкриваючи   ніжні риси привабливої жінки.Голос на стільки  сильний і красивий у панянки , що його можна  було  чути за багато метрів  від будинку,  коли так можна його назвати. Це був справжнісінький замок, де мешкала ця молода істота. Але чий він і як вона потрапила сюди?

 В ранній час її спів  лунав чарівною піснею, якою заслуховувалися навіть птахи, що мешкали навколо. 

- Ти знову прокинулася так рано,- запитав чоловік похилого  віку, який в цей час увійшов  у кімнату.

Він був  високого росту в кумедних тапочках і синіх шортах, на яких  зображено різнокольорові  тропічні пальми...

- Тату, я не можу спати...ти ж розумієш чому....

- Давай краще  поснідаємо разом, Лусі, і потім поїдемо в офіс. Я познайомлю тебе  з моїм помічником .

- Із радостью!

Лусі вже давно згоряла  із нетерпіння дізнатися більше  за Хосе, що працював  разом із її батьком.У домі всі із ранку і до вечера  говорили тільки  про нього. Цей парубок приїхав із- за кордону  недавно і уже став популярним у цьому невеличкому італьянському містечку. А все трапилося дуже  дивно. Про цю пригоду навіть писали в місцевій пресі.

Батько  підійшов до доньки  і обняв її поцілував  у лоб:

- Я хочу щоб ти забула цю неприємну історію із Марком.Знаю як тобі зараз  важко перебороти труднощі і знайти себе. Але ти повинна триматися! Я вірю, що ти зумієш це зробити.

- Тату, я дуже  сумую.Мені потрібно  бути сильною, але я не можу, не можу нічого подіяти  із собою....неначе якийсь тягар на душі і він не зменшиться без моєї допомоги..

- Ось такої! Дивись як гарно  навкруги! Я привіз тебе сюди,  щоб ти змогла  побути у тиші, далеко  від усіх.А вийшло все навпаки..Ти сумуєш! Чому?

Він поглянув у вічі донці і зрозумів,  що не так просто їй буде вийти із цього стану у якому вона опинилася після смерті її шкільного товариша.А може це не був її знайомий, а хтось набагато більше  ніж  всі думають...

- Ідемо в їдальню, - пропустив Лусі вперед і вкотре залюбовався її звабливими формами.Виросла так швидко,  і вже дівка на виданні.Ще з початку року  батько  почав думати про те, як видати заміж доньку, яка на той час зустрічалася із Марком. Цей юнак був із не багатої сім'ї  і крім того не зміг закінчити навчання  в університеті  із-за нестачі коштів.Пішов працювати....

Далі з ним трапилося те, що привело його у группу підлітків, які зловживали  спиртним.Знайомство із Лусіею на нього не вплинуло абсолютно.Він не відмовлявся від чарки і в обід, і під час вечері.Прогули на  роботі, запізнення, привели до того,  що його звільнили  із посади. В цей вечір  він багато  випив спиртного у барі і йшов додому. На вулиці було темно, моросив  дощ......машина, що проїзжала на високій швидкості в цей час не змогла зупинитися вчасно  і хлопця не стало. Від сильного удару в голову він помер на місці. Лусі дізналася про смерть друга опівночі...Вона пам'ятає це як поганий сон.Коли їй зателефонували із невідомого номера, вона вирішила, що хтось помилився або вирішив розіграти її.Потім було найстрашніше- похорон, після якого вона довго не могла оправитись, прийти в себе.Під наглядом лікаря Лусі пробула 2 неділі.Вона була у тяжкій депресії. Похудала і не хотіла ні з ким розмовляти.Подовгу сиділа біля вікна і дивилася на вулицю. Час для неї зупинився. Вона уже не зустрічалася із друзями і навіть не відповідала на їх дзвінки. Лікар порадив молодій дівчині співати.Ще із дитинства  вона мала  хороший голос і дівчині подобалося виконувати  пісні...Ось так із піснями, в які вона вкладала всю душу , вона почала оживати....

- Вибач, я не хотів тебе  образити,- підійшов до блондинки вродливий  чоловік у чорному  костюмі і обійняв її за плечі.

- Я не розумію,  чому останнім часом  із нами трапляються  такі речі,- вона підвела голову і подивилася йому у вічі  блакитними  як небо зінницями. 

Цей погляд  визвав у хлопця біль і він відсторонив жінку від себе.

- Не можу нічого  вдіяти! Ти ж знаєш, що після зустрічі  із твоїми батьками у нас зіпсувалися  відносини....

У двері постукали. 

- Прошу! Заходьте!

На порозі з'явився батько Лусії із своєю донькою.

- Привіт Хосе, не заважатиму, - кивнув він на його супутницю. 

- Знайомтесь, це моя наречена, Мія!

Мія зухвало подивилася на Лусію, зміравши  її довгим поглядом, подала руку спочатку їй, а потім батьку.

- Я про вас багато чула розмов,- чарівно всміхнулася вона шефу.

- Дуже  радий познайомитися із нареченою Хосе!А це моя донька Лусіа, вона вирішила разом зі мною  працювати над проектом  нового одягу!

- Як я розумію  ви будете  у нашій команді, - повернувся до неї лицем хлопець. Їх погляди зустрілися.

- Який він особливий! Так і хочеться поринути у ці блакитні очі і ніколи не виринати,- про себе подумала дівчина і чомусь відчула як щоки її налилися  червоною фарбою.Вона ніяк не могла  відірвати погляд, бо її захопив смерч і поніс стрімко на глибину цього  океану, до його серця...вона відчула як воно б'ється...

- Що трапилося? Чому ти задумалася!

Ніби зі сну вона почала пробуджуватися.

- Що це було,- подумав Хосе і приємна хвиля захопила його і він уже не хотів відпускати її зелених очей,- Невже це сталося зі мною? Навіть не віриться..

- Щось пішло не так,- Мія відчувала це всім тілом.Їй було трохи не по собі бачити, що наречений поїдає очима цю незнайомку. 

- А може вона йому сподобалася і він хоче її поцілувати?

- Тату, ти обіцяв мені показати свій офіс!

- Так, доню, йдемо він находиться поруч. Вибачте....

Коли Лусіа і її батько вийшли, Міа почала збирати речі у сумку: зеркальце, косметичку,телефон....Хосе в цей час навіть  не помічав її. Він находився під гіпнозом. Такого із ним ніколи не траплялося. Може він погано спав учора і це від втоми?