Розділ 2. Повідомлення

Прокинувшись зранку, я через якісь пару хвилин написала Саші:
— Привіт, Саша. Мені є що тобі сказати...
— Привіт, що сталося?
— Мені, здається, сподобався Фінеас.
— .........
— Отем, я в шоці...
— Хоча ні, я не в шоці, я в афігє...
— Ааааа, подзвони меніііі!
Я подзвонила їй, і ми почали розмовляти по телефону. Вона повторювала мені багато разів, що вона в повному шоці. Трішки поговоривши, я пішла приводити себе до ладу, тому що прокинулася нещодавно і була ще в піжамі та з неакуратною зачіскою.
Привівши себе до ладу, я знову написала Саші:
— Саша, а ти б могла дати мені його юзер?
— Ок.
Вона скинула мені його юзер, і вже ввечері я написала йому:
— Привіт, це я, Отем. Вчора з тобою знайомилися.
— Привіт. А звідки в тебе мій юз?
— Та, знайшла.
— Ммм, зрозумів. Добре. Ти щось хотіла?
— Так, я з тобою вчора не дуже познайомилася, тому, може, подружимося?
— Та давай.
Ми трішки попереписувалися, і я вирішила йому зізнатися:
— Фінеасе :) Я маю дещо тобі сказати...
— ?
— Ти мне подобаєшся.
— А скільки тобі років?
— 9. А тобі?
— Ох... Ти ще замаленька. 13, — відповів він на моє запитання.
— То що?
— Розумієш... Любов буває невзаємна.
Останнє повідомлення наче підкреслило все моє розчарування. Прочитавши його, я спочатку не зрозуміла. Але, перечитавши пару разів, зрозуміла...
Я відповіла йому:
— Сумно. То може, дружити будемо?
— Ну давай.
Ми переписувалися з ним кожен день. Я писала йому щоразу, як тільки заходила в телеграм. Але одного дня він мене заблокував. З того моменту ми більше не спілкувалися.