Епізод вісімнадцятий: пастка для метелика

Ранок після відвертої розмови в квартирі Богдана здавався початком чогось неймовірного. Ірина вперше за довгі роки відчула себе не загнаним звіром, а жінкою, яку хочуть захистити. Але реальність швидко нагадала про себе.

Коли дівчина прийшла в університет, на неї чекав сюрприз. На дошці оголошень та в студентських чатах розлетілися скриншоти з камер спостереження ювелірного магазину, де вона працювала. На фото було видно, як вона розмовляє з Віктором Болгарним, але ракурси були підібрані так, ніби вона бере від нього конверт із грошима. Підписи кричали: «Як отримати головну роль у рекламі? Запитайте у Зиміної. Ціна питання — чесність».

— Дивись, зірка прийшла, — почула вона за спиною шепіт однокурсниць. — Виявляється, талант тут ні до чого, головне — вчасно усміхнутися потрібному спонсору.

Іра відчула, як обличчя пашить від сорому. Вона знала, чиїх це рук справа. Юля не просто заздрила — вона планомірно знищувала репутацію Ірини.

Дівчина хотіла зателефонувати Богдану, але в останню мить зупинилася. «Якщо я буду бігти до нього за кожним разом, коли мене ображають, я стану для нього лише тягарем», — подумала вона.

Замість цього Іра вирішила піти до Маші. Подруга вже потроху знімала гіпс, але її настрій залишався похмурим. — Маш, мені потрібна порада. Про мене поширюють плітки, — почала Іра, присівши на край ліжка. Марія відірвалася від дзеркала, в яке розглядала своє зблідле обличчя. — Плітки? Іро, ти тепер у великій грі. Звикай. У цьому світі або ти ковтаєш інших, або ковтають тебе. Якщо Болгарний справді тобою зацікавився — використовуй це. Гроші, зв'язки... Бери все, поки дають. Бо завтра він знайде іншу «Анну Кареніну», а ти залишишся біля розбитого корита.

Ці слова боляче зачепили Ірину. Невже ніхто не вірить у щирість?

Того ж дня по обіді їй зателефонував незнайомий номер. — Ірино, це секретар Віктора Болгарного. Пан Віктор просить вас заїхати в офіс для обговорення додаткових умов контракту. Це терміново.

Коли вона приїхала, Віктора в кабінеті не було. Натомість там чекала Юля. Вона сиділа в кріслі керівника, покручуючи в руках ручку. — Віктор затримується на засіданні правління. Але він попросив мене передати тобі це, — Юля простягнула теку. — Це розірвання контракту.

В Ірини перехопило подих. — Що? Чому? — Богдан дізнався про твої борги і про Кирила, — збрехала Юля, дивлячись прямо в очі. — Він не хоче скандалу. Розумієш, бренд «Червоні троянди» — це про чистоту та аристократизм. Дівчина з таким... багажем, як у тебе, псує імідж. Богдан попросив мене передати, щоб ти більше не шукала з ним зустрічей. Він сплатить твій борг Тамарі Ігорівні як відступні.

Світ навколо Ірини захитався. Вона згадала вчорашні свічки, його теплий погляд... Невже все це було лише грою? Невже він просто вирішив «відкупитися» від неї, дізнавшись про глибину її проблем?

Вона вийшла з офісу, не забравши теки. Сльози застилали очі. Вона не бачила, як Богдан у цей самий момент піднімався на іншому ліфті, тримаючи в руках одну-єдину червону троянду, щоб запросити її на першу справжню вечерю.

Вона вимкнула телефон і просто пішла містом. Дощ починав накрапати, змішуючись із солоними краплями на її щоках. Вона не знала, що це лише початок великої брехні, яка розтягнеться на наступні тижні, змушуючи їх обох страждати від недомовок.