Червоні троянди

Епізод дев’ятий: погляд, що залишив слід

Камера нарешті зупинилася. Світло софтбоксів поступово згасло, а на майданчику запанувала тиша, переривчасто порушувана лише шелестом тканин та легким шурхотом прикрас. Іра повільно опустила руки, відчуваючи, як напруження спадає, але серце все ще стукотіло швидше від того, що сталося за кадром.

Богдан підійшов ближче, але цього разу вже без інструкцій — просто спостерігав, як вона відходить від столика з прикрасами.

— Ви сьогодні справді чудово впоралися, — промовив він спокійно, але з ноткою щирості, яка змусила Іру відчути теплоту. — Ваші рухи, погляд… усе виглядає дуже природно.

Іра зашарілася і ледве промовила:

— Дякую… це завдяки вам.

Він злегка кивнув і відступив на крок, залишаючи їй простір. Іра відчула, що тепер може видихнути. Робота була зроблена, сцена завершена, і навіть утома здавалася приємною — адже день подарував не лише професійний успіх, а й нові відчуття, які неможливо було відкинути.

Вона зібрала свої речі і повільно крокувала до виходу з майданчика, усвідомлюючи, що цей день залишить слід у її пам’яті надовго. Маленька іскра між нею і Богданом ще горіла, і, незважаючи на втому, Іра не могла приховати посмішку.

Зйомка закінчилася, але передчуття чогось нового тільки починалося.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше