Епізод восьмий: тремтіння під софітами

Іра відчула, як її серце б’ється швидше, коли Богдан крокував поруч, не відводячи погляду. Світло софтбоксів падало м’яко на її обличчя, підкреслюючи червоні локони та блиск у очах. Вона намагалася зосередитися на тексті, але думки вперто втекли до незнайомця, який так дивно нагадував Віктора Олександровича.

— Тепер прикраси, будь ласка, — сказав Богдан спокійним тоном. — Спробуйте показати їхню цінність через рухи та погляд.

Іра обережно взяла перше кольє. Її пальці злегка тремтіли, але всередині відчувалося тепло — дивне поєднання хвилювання й задоволення. Камера вже знімала, і Іра зрозуміла, що потрібно забути про все навколо, окрім руху та емоцій.

Богдан злегка нахилив голову, мов підказуючи: «Так, залишайся природною». Іра вдивлялася в його очі, намагаючись знайти правильний погляд — теплий, ніжний, щирий. Її щоки миттєво почервоніли, і вона зрозуміла, що в кадрі відчуває те, чого не мала відчувати на роботі.

— Добре, — промовив він тихо, майже пошепки, — ще трішки, ідеально.

Іра відчула, як напруга знімається, а водночас її серце затремтіло від дивного відчуття близькості. Вона не хотіла визнавати собі, що цей незнайомець так сильно зачепив її.

Коли камеру вимкнули на коротку перерву, Богдан підійшов ближче.

— Ви чудово справляєтеся, Ірино. Бачу, що ви вмієте тримати баланс між природністю та професіоналізмом.

Вона зашарілася й ледве вимовила:

— Дякую… це завдяки вам.

Він посміхнувся, і цей погляд знову пронизав її, залишивши відчуття, ніби весь світ зупинився на мить. Іра зрозуміла, що цей день стане для неї особливим — не лише через роботу, а й через те, що щось нове, невідоме і хвилююче почало проростати всередині неї.

Камера знову почала знімати, і Іра відчула, що тепер вона готова показати себе повністю — не лише як модель, а й як жінка, яка відчуває.