Епізод п’ятий: актриса погорілого театру

Іра хвилювалася і з нетерпінням чекала на знайомство з братом Віктора Олександровича. На роботі та в університеті була неуважною та загадковою. Юля тільки насміхалася з неї та попереджувала не упасти на робочому місці.

— Ой, Іра, ти, як їжак в тумані. Вже декілька разів неправильно видала решту та помилилася в програмі. Обережніше, бо твої фантазії заведуть тебе до звільнення.

Рудоволоса дівчина показала середній палець своїй колезі та закрила підсобку. День видався напруженим: екзамен в університеті та багато відвідувачів увечері виснажили мрійливу Ірину.

— Грубіянка. Як тебе взяли на цю роботу, а тепер ще і запросили на пробні зйомки. Признайся вже: ти все-таки віддалася нашому босу?

В Іри перекосилося обличчя від злості. Юля просто заздрила їй і не соромилася про це казати. Зиміна стримувала себе, щоб не натворити дурниць, але колегу несло вперед:

— Я ж бачила ще з перших днів, що ти запала на боса. Правда, такі люблять молоденьких.

— Юля, ти мене дістала, розумієш? Робочий день вже завершився. Пропоную закривати магазин і йти додому кожен своєю дорогою.

Дівчина навіть не попрощалася з колегою, але розуміла, що тепер та не дасть їй життя. Юліна заздрість знищить нормальні відносини в колективі.

Вдома на неї чекала темна прохолодна квартира і майже пустий холодильник в якому була сметана, вчорашня каша та йогурт. Повний набір студентки та холостячки.

Повечерявши, Іра включила заспокійливий серіал  та подумки вела діалог сама із собою про свій зовнішній вигляд.

— Треба добре виспатися, щоб не бути схожою на актрису погорілого театру та пацієнтку, яка втекла з психлікарні.

З такими думками Зиміна попленталася в душ, зробила депіляцію тіла та вимила волосся до скрипу. Її руде волосся блищало, як благородний діамант, а погляд змінився на спокійний та елегантний. З простенької продавчині вона поступово перетворилася на майбутню героїню з реклами.

— Удачі, — промовила дівчина сама до себе і занурилася у сновидіння.