Червоні гори

В голосінні буйних вітрів

Я більш нічого не чую
І не шепоче серце вночі,
Але я все ще сумую
Та пишу для тебе вірші.

Вже не з'являєшся уві сні,
Хоч і казав, що прибудеш.
Не співаєш дурненькі пісні,
Хоч і клявся, що будеш.

Що ж залишив ти мені?
Ілюзії, надії, сподівання...
Вони ще більше живуть навесні.
Можливо, це моє покарання.

Покарання в голосінні буйних вітрів,
Де чую тільки твої байки.
І ті звуки у моїй голові,
Що здавалось живуть там віки.

Подобається

#3229 в Різне
#826 в Поезія

Відредаговано: 26.04.2022