Розділ 1. Початок, як у кіно

У кожного є свої секрети. Безпечні й небезпечні, легкі та важкі, ті, що гріють душу, і ті, що ранять. Кожен має свою таємницю.
Моя ж довго залишалася в серці, захована від усіх. Я не знала, що з нею робити — мовчати, боятися, чи, може, прийняти як частину себе. А може, то була любов? Чи щось інше?..

Але все почалося того літнього вечора. Теплого, повного запаху лип і сміху перехожих. Я йшла з сестрою — ми рідко бачимося, бо я завжди на роботі, потім навчання, і тільки зрідка випадали спільні вихідні. Ми гуляли містом, говорили ні про що і водночас про найважливіше.

Сестра вкотре розповідала про свого нового хлопця. Вона в мене дивакувата на цьому плані — за останній місяць змінила чотирьох, але ви не подумайте, що вона якась легковажна. Ні, просто… вона шукає щось особливе, щось своє. А я — знову відходжу від теми.

Так ось, ми йшли, сміялися, і раптом під’їхала до тротуару дорога чорна машина. Відчуття було, ніби хтось вирвав мене з реальності й переніс у кіно. З машини вийшов він. Мій хлопець. Ми познайомилися ще в університеті, разом уже п’ять років — п’ять довгих, різних років.

І тут він — у дорогому костюмі, з розкішним букетом, та ще й на колін, ті, що гріють душу, і ті, що ранять. Кожен має свою таємницю.
Моя ж довго залишалася в серці, захована від усіх. Я не знала, що з нею робити — мовчати, боятися, чи, може, прийняти як частину себе. А може, то була любов? Чи щось інше?..

Але все почалося того літнього вечора. Теплого, повного запаху лип і сміху перехожих. Я йшла з сестрою — ми рідко бачимося, бо я завжди на роботі, потім навчання, і тільки зрідка випадали спільні вихідні. Ми гуляли містом, говорили ні про що і водночас про найважливіше.

Сестра вкотре розповідала про свого нового хлопця. Вона в мене дивакувата на цьому плані — за останній місяць змінила чотирьох, але ви не подумайте, що вона якась легковажна. Ні, просто… вона шукає щось особливе, щось своє. А я — знову відходжу від теми.

Так ось, ми йшли, сміялися, і раптом під’їхала до тротуару дорога чорна машина. Відчуття було, ніби хтось вирвав мене з реальності й переніс у кіно. З машини вийшов він. Мій хлопець. Ми познайомилися ще в університеті, разом уже п’ять років — п’ять довгих, різних років.

І тут він — у дорогому костюмі, з розкішним букетом, та ще й на коліно стає… Люди навколо зупинилися, деякі дістали телефони, щоб знімати. Він дивився на мене так, як, мабуть, не дивився ще ніколи.
— Виходь за мене, — сказав він.

Ось так і почалася моя історія.о стає… Люди навколо зупинилися, деякі дістали телефони, щоб знімати. Він дивився на мене так, як, мабуть, не дивився ще ніколи.
— Виходь за мене, — сказав він.

Ось так і почалася моя історія.