Розділ 4. Підтримка і віра в себе.

Честь маю представитися

Я не професійний психолог, хоча певний досвід у цій сфері маю: два роки роботи, курси гештальт-терапії та позитивної психотерапії від Вісбаденського університету (які досі лежать у шухляді). Я — уважний спостерігач за власним захопливим життям. Усі позиції тут — мої власні дієві кроки і висновки. Те, що працює для мене, може бути зовсім неактуальним для когось іншого. Завжди прислухайтеся до себе та своїх справжніх потреб.

Ілюзія необхідної підтримки

У попередньому розділі писала, що щиро чекала підтримки від оточуючих — психологічного супроводу, досвідченого наставництва. Погодьтеся, набагато легше робити корисну роботу колективно, ніж важку індивідуальну.

Не дарма діти навчаються у класах і групах, студенти об'єднуються в активні команди, навіть перекваліфікація працівників проходить у затишних групах.

Підтримка справді важлива для досягнення великих цілей.

Реальність дорослого життя

Але варто пам'ятати: у нас попереду ціле життя. Часом важкі уроки треба проходити наодинці.

У повнолітті відбувається сепарація від батьків, в дорослому віці частина «друзів дитинства» відпадає. Причина не в тому, що люди стали різними — у кожного свої інтереси, пріоритети та СВОЇ окремі життєві уроки.

Коли закохані одружуються, знову змінюється оточення. Часто немає тієї колишньої «теплої ванни» — батьків чи друзів, готових підтримати. І навіть якщо вони поруч, це не ознака зрілої особистості.

Щоб позбутися нав'язливих стереотипів, шкідливих правил від корумпованого суспільства, брехливої реклами, застарілої системи «загальноприйнятого» — потрібно знову чесно проаналізувати цей момент.

Залежність від схвалення

Раніше я страшенно потребувала постійного схвалення, навіть була від цього залежною. Стереотип «А що люди скажуть?» зв'язував руки — я не наважувалася на зміни. Ці моменти створюють психологічні капкани, ми потрапляємо у болючу залежність.

Згодом починає здаватися, що ця похвала МАЄ ОБОВ'ЯЗКОВО БУТИ, що вона справедлива винагорода за нашу працю.

Приклад з життя

Хтось вклав зусилля, щоб написати книгу, поділився у соцмережах чи видав у друкарні, але очікуваної віддачі немає. Мало лайків, репостів, коментарів. Здається НЕ ЗАСЛУЖЕНО. Приходить розчарування, мотивація падає. Нав'язливі питання: «Для чого я це роблю? Моя праця нікому не потрібна?»

Погляд з позиції власного Я

Дивимося на цю ситуацію пильними очима з позиції власного Я, робимо фокус уваги виключно на собі:

Питання для роздумів:

• Я пишу для себе чи для інших?
• Коли починала писати, що Я ХОТІЛА донести?
• Чому так сильно залежу від думки оточуючих?
• У чому себе обманюю?

Найчастіше виходимо на те, що нам просто потрібна підтримка інших для впевненого руху далі.

Створюємо підтримку самі

З особистою підтримкою можемо розібратися самі: попросити близьких, прямо сказати, що відчайдушно її потребуємо. Впевнена — отримаємо, адже інші не зобов'язані знати про наші внутрішні бажання.

Якщо підтримки немає — маємо стати САМІ СОБІ ПІДТРИМКОЮ.

Пам'ятайте: у кожного з нас всередині є вірне і любляче «Я». Я зобов'язана підтримувати себе за будь-яких обставин.

П'ять бонусів самопідтримки

Після глибинних самоусвідомлень щодо підтримки і схвалення я отримала приємні життєві бонуси:

1. СВОБОДА ВІД ЧУЖОЇ ДУМКИ

Назавжди позбулася психологічної залежності від думки інших. Відсторонена позиція оточуючих набагато менше впливає на мене і не здатна зруйнувати мої життєві плани. Якщо плани зруйнуються — це тільки моя особиста відповідальність.

2. ІМУНІТЕТ ДО КРИТИКИ

Безпідставна критика значно менше хвилює. Слова «А що скажуть інші?» відходять на другий план. Думку інших варто вислухати, якщо там є конструктивна критика — варто задуматися, але думка інших не має права переважати над власною обдуманою позицією.

3. ВНУТРІШНЯ ПІДТРИМКА

За будь-яких обставин підтримую насамперед себе. Це стало природним рефлексом.

4. ВІРА У ВЛАСНІ СИЛИ

Позитивне ставлення до себе породжує зрілу позицію в житті. Беру повну відповідальність за власні вчинки, і це призводить до того, що позитивні зміни проявляються все яскравіше.

5. АДЕКВАТНА САМООЦІНКА

Власна самооцінка наближається до адекватного рівня.

Хтось страждає від жахливо низької самооцінки — не може дивитися на себе в дзеркало, шукає прищі, зморшки, уявні недоліки. Це може призвести до непотрібних косметичних операцій.

Інші мають завищену самооцінку — шукають визнання і схвалення.

Лише коли починаємо неупереджено оцінювати себе і реальний потенціал без злих упереджень і зайвих емоцій — тоді можна впевнено рухатися до омріяної мети.

Головний висновок

Щиро підтримуйте, палко поважайте і безмежно любіть себе (але без фанатизму).

У самотньому шляху особистих змін ви — головний союзник, наставник і найкращий друг самому собі. Інші люди можуть прийти і піти, але ви завжди залишаєтеся з собою.

Зробіть цей союз найміцнішим у своєму житті.