Розділ 1. Початок змін

Ми живемо у світі ілюзій. Нам здається, що ми добре розуміємо цей світ, що він належить нам, що все довкола нам знайоме й безпечне.
Кожен із нас вибудовує власну систему цінностей, правил і життєвих орієнтирів.
Та, слідуючи цим правилам, як часто ми відчуваємо себе по-справжньому щасливими?

Давайте чесно відповімо собі на кілька простих питань:

• Чи хочу я щось змінити у своєму житті?
• Чи готовий/готова я щось для цього зробити?

Зазвичай на перше питання більшість із нас відповість ствердно. А ось на друге... далеко не всі.

У цій книзі я поділюся своїми спостереженнями про зміни, вдосконалення і справжню мотивацію.
Чи маю я право на це? Думаю, що так. Ось чому:

• По-перше, свій усвідомлений шлях змін я почала три роки тому і досягла певного прогресу (хоч розумію: цей шлях нескінченний, як саме життя).
• По-друге, зміни стали можливими лише тоді, коли я почала діяти, а не лише планувати.
• По-третє, я не претендую на істину в останній інстанції. Моя мета — поділитися досвідом. Якщо комусь мій шлях допоможе — я буду щаслива. Якщо ж ні — можливо, хоча б змусить замислитись: чому ви взагалі взяли до рук цю книгу?

То що ж, рушаємо?

Ілюзії, у яких ми живемо

Перше моє велике спостереження — ми живемо у світі ілюзій. Ось кілька найпоширеніших:

1. Ілюзія контролю. Нам здається, що ми тримаємо життя під контролем. Насправді ж більшість подій — поза нашою владою.
2. Ілюзія «з понеділка». Ми переконуємо себе, що зміни почнемо завтра, з нового місяця або року. Та кожне «з понеділка» віддаляє нас від справжніх дій.
3. Ілюзія справедливості світу. Ми віримо, що заслуговуємо винагороди за зусилля. Але світ часто ігнорує наші сподівання. (Наприклад, можна створити шедевр — і не отримати навіть подяки.)
4. Ілюзія зовнішньої допомоги. Ми чекаємо, що хтось змінить наше життя. Але якщо ми самі не готові бігти — жодна подруга не витягне нас на пробіжку щоранку.
5. Страх осуду. Ми боїмося змін через страх «що скажуть люди». І залишаємося там, де давно віджили себе.
6. Ілюзія щастя через досягнення. Ми думаємо, що станемо щасливими, коли схуднемо, заробимо більше грошей, купимо авто чи знайдемо «ту саму» людину. Але після кожного досягнення приходить нова незадоволеність.
7. Ілюзія чужого щастя. Нам здається, що щастя поруч з іншими — забезпечене. Але порівняння з чужими успіхами лише краде нашу радість.

Отож, перебуваючи у системі ілюзій, ми маємо три шляхи:

• Плисти за течією.
• Іти проти течії (але іноді — теж залишаючись в ілюзіях).
• Або обрати інший шлях: прийняти реальність такою, якою вона є, визначити свої справжні пріоритети — і почати діяти.

Скажете: це надто абстрактно?
Добре. Давайте розберемося на прикладах.

Розділ 1. Початок моїх змін

Я не пам'ятаю якоїсь чіткої миті «пробудження». Просто в якийсь момент я зрозуміла: моє життя середнє. Не погане, але і не те, від чого б'ється серце.

Я не мала боргів, але й фінансової свободи не було.
Мій фізичний стан залишав бажати кращого, та я не змінювала звичок.
Робота тяготила — та я терпіла, вважаючи це нормою.

Спойлер: сьогодні моя робота та сама. Але я почуваюся набагато щасливішою.

І знаєте чому? Бо я поставила себе в центр свого життя.

Так, можливо це звучить егоїстично.
Але задумайтесь: якщо ви не в центрі свого світу, то хто?

Коли ми дбаємо про себе — ми стаємо здатними дбати про інших.
Коли ми щасливі — ми передаємо це щастя далі.
Коли ми будуємо своє життя усвідомлено — ми не звалюємо на інших відповідальність за своє невдоволення.

І ще один важливий принцип: не лізти в чуже життя.

Скільки разів ми намагалися «врятувати» когось без його прохання?
Скільки разів обпікалися, намагаючись нав'язати свою допомогу?

Пам’ятайте: ми можемо змінити лише те, на що маємо реальний вплив.
І починати варто завжди із себе.