Чернетка думок

Сонце життя

Дача. Розлогий садок своїм віттям тягнеться до неба, чарує ароматами, соковитими плодами. Манять до себе кущі смородини та шпоришу, обтяжені гілками яблуні тягнуться до землі. Колись вона читала в книзі, яку їй вручили нав’язливі свідки Єгови про райський сад, де жили Адам і Єва. От саме таким, як на дачі вона уявляла той дивний сад: родючий, соковитий, багатий. Через багато років згадуватиме той сад, і дачу з якимось сумом, тугою, сама не вірячи таким почуттям. Але зараз їй трішки більше ніж шість, цієї осені має йти до школи, а перед тим така нудна праця біля прекрасної дачі!  Адже ці дарунки природи потребують постійного догляду, а надто вкінці літа, коли достиглі плоди під землею та на деревах просяться до рук.

            Мусили копати картоплю. Як тільки відчували подих кінця літа у повітрі, всі – і дорослі, і малі, і старі виходили на свої городи на щорічне свято картоплі. Вдягнувши свій «найсвятковіший» одяг земляного кольору, виходили до землі і тяжко зітхали. Який же неосяжний той город! Ген, аж до річки звивається стрічкою! Здається, нема йому ні кінця ні краю. Тоді озираєшся, а довкола повно людей, всі щуряться від сонця, але йдуть назустріч нелегкій праці.

Так було завжди: мама викопувала ямку, а діти визбирували картоплю. Кущик за кущиком, грядка за грядкою рухалися до берега річки. Рухи, доведені до автоматизму. Копнути – присісти – зібрати – кинути у відерце. Рядок за рядком. Година за годиною. Здавалося, діти мали б знудитися, вередувати, плакати, проситися додому подалі від цієї картоплі з її відрами. Весь час літо асоціюється не стільки з відпочинком, скільки з цим ненависним святом картоплі. Але ж ні. Хлопчик і дівчинка періодично змінюють одне одного. Сім рядків він, сім рядків вона. Як тільки брат стає до праці, вона чимдуж біжить в садок, зриває соковите яблуко, вибігає на вулицю. І не турбує нічого: ні замурзане личко, ні руки в землі, ні брудні капці на ногах та пил під нігтями. На вулиці ще з десяток таких замурзаних дітлахів, котрі вирвалися на відпочинок між копанням грядок!

На вулиці завжди є чим зайнятися. То малюють на асфальті фантастичні світи, то влаштовують пікніки прямісінько попід тином чиєїсь хати, іноді бігають до поля, милуються його красі, стрибають в кучах сіну, боячись, що хтось їх спіймає і покарає. Адже і правда вірили, що полем періодично катаються перевіряльники, котрі ловлять замурзаних дітлахів і забирають у відділок за стрибання на сіні! Тому стрибали обережно, а хтось один обов’язково стояв «на шухері».

А потім з-за хвіртки вибігає брат і зве до землі:

– Тво-о-о-о-о-о-я черга-а-а-а-а-а!

Настали її 7 грядок. Треба йти до картоплі. Та до мами. Їй нема з ким помінятися і чередувати свої сім грядок. Для неї вони зливаються в суцільні сорок соток.

Перший рядок. Мама ніколи не мовчала. Копаючи ямку за ямкою, вона відкривала перед маленькою дівчинкою безліч різних світів. Здавалося б, а що можуть руки, тримаючи лопату, крім копання землі? Але було у неї знаряддя, сильніше за лопату – слово. Дівчинка слухала легенди, казки, одні й ті самі, безліч разів, захоплено і зачудовано. Мама співала народні пісні, котрих знала дуже багато, розказувала цікаві вірші, поеми… І через десяток років дівчинка згадає її «Вересовий мед» або пісню про вишневий садок, ці рядки все життя асоціюватимуться з пекучим сонцем над виснаженою землею, маминим голосом та купками картоплі під ногами. Сім рядків минали миттю., залишаючи в уяві колір неба, мелодії пісень, сюжети розказаних казок.

Звідки вона стільки всього мала? І через багато років не хлопчик, ні дівчинка не зможуть дати відповідь. Вони просто були її світом, її світлом. Дещо починаєш розуміти лише через багато років, в дитинстві сприймаєш як данину, а тоді дорослішаєш, а в очах завмирає німе питання: «Як?».

Лише пізніше дівчинка усвідомить, через багато років зрозуміє, що в той час, коли маленькі рученята збирали з ямок картоплю, її серце наповнювалося чимось куди більшим, ніж просто фізичною працею. Вони зігрівалися сонцем життя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше