Глава 20

До десятої години вечора я просиділа з Діаною. Ми обговорювали яскраві моменти з мого бентежного життя. Місцями було смішно, а інколи трішки навіть сумно. Проте мене більше хвилював стан подруги - він покращився. Вона трішки призабула свої негаразди та навіть почала усміхатися. Я зі свого боку відчувала певне задоволення, що допомогла їй.

Тому з чистою совістю відпустила її додому та пішла чистити зуби й готуватися до сну. Втома валила мене з ніг, але зненацька одна думка наче вдарила по голові - я обіцяла написати Дмитру, який, мабуть, зараз чекав на моє повідомлення.

Швидко виплюнувши зубну пасту зі смаком хвої, стрімко побігла до кімнати, де з восьмої години вечора не брала смартфон. Зверху горіла індикація - мені хтось написав.

Я швидко розблокувала телефон та мала рацію. На екрані висіло повідомлення, яке прийшло мені годину тому. Його написав Дмитро.

- Привіт, як твій день? Думаю, що, мабуть, дуже втомлено.

Мозок генерував, що відповісти, а годинник, який висів на стіні казав, що він міг образитися на мене. Я цілу годину не відповідала. Для деяких десять хвилин вже смертельно, а тут година! Також якщо враховувати той факт, що я повинна була перша написати, то взагалі якось вчинила неправильно. Однак, можливо, і правильно. Хто його знав!

Я вільна дівчина... Притому в мене були справи, і хто сказав, що я повинна всім одразу відповідати? Ніхто!

Зненацька мені прийшло ще одне повідомлення, яке знову було від Дмитра.

- Я тебе чимось образив?

І тут я нарешті відповіла йому. Мої пальці бігали по клавіатурі, а язик у роті відчував, що між зубами залишилися маленькі шматочки зубної пасти.

- Привіт. Вибач. Я трішки забігалася. До мене прийшла подруга - у неї деякі негаразди. День у мене добре пройшов. А в тебе, як справи?

Він прочитав одразу та відписав. Я дивилася на екран та розуміла, що варто перечистити зуби. Маленькі шматочки хвої в роті почали пекти вогнем.

- Я зрозумів. У мене все добре. Сьогодні вечір витратив на читання.

- Це добре, - відписала я.

- Ти будеш лягати?

- Мабуть, що так, - збрехала я, бо добре знала, що раніше одинадцятої не вкладуся в ліжко.

- Тоді гарних тобі снів, - побажав Дмитро.

- Дякую. Тобі також, - відправила йому.

На цьому наше спілкування завершилося на сьогодні. Я поставила смартфон на зарядку, а сама пішла ще раз чистити зуби. Чомусь у середині стояло занепокоєння та відчуття, яке я не могла описати. Щось було наче не так. І що?

У черговий раз розтерла пасту на емалі зубів, які вже сіяли після другої такої процедури. Після цього повернулася до спальні, де на мене жахливо давило повітря, яке було важким та неприємним.

Однак відчинивши вікно, моє тіло відчуло спочатку полегшення, а потім побігли мурашки. Мені стало холодно. На дворі стояла осіння погода.

Я зачинила вікно та залізла під ковдру. У голові стояла мішанина. День знову був доволі яскравим. Якісь емоційні гойдалки. А мені хотілося спокою, щоб все було рівно та нейтрально.

На такій ноті я потрапила в інший світ. Сон був приємним, але під кінець став тривожним. Не могла згадати, хто саме мені миготів там перед очима, але здавалося, що я там бачила всіх: батьків, Толіка з матір'ю, Дмитра, Діану, хвойду Ірину та навіть мого шефа. Якщо говорити коротко, то приснилася мені велика дурня.