Глава 16

Я вперто чекала, а він сидів камінцем. Через хвилину, коли подув легенький вітер та затріпотів листочками на дереві, Толік вийшов із авто.

Мої очі спостерігали за кожним його кроком, які нагадували підкрадання пантери до здобичі. Однак я більше не стану його жертвою. Не на ту напав!

- Бачу, гарно час проводиш, - сказав він, коли його тіло загорнуте в шкіряну куртку та в сині джинси стояло на відстані двох метрів від мене.

- Ти також, - криво усміхнулася я. - Чого тобі треба?

- Просто хотів провідати тебе. Подивитися чи ти не пропала без мене.

- Як бачиш - не пропала, - відповіла, намагаючись говорити чітко, бо спиртне добряче плутало язик. Під дією зеленого змія він ставав неслухняним.

- Хто був той чоловік? - горіли дикою цікавістю його карі баньки.

- Тебе це ніяк не стосується. Краще слідкуй за своєю нареченою, бо Ірина дівка хвацька. Бігом вкладеться в ліжко до іншого.

- Відповідай на моє запитання, - стояв мій колишній на своєму. Це мене обурювало, а тон голосу, яким він питав, виводив із рівноваги.

- Я тобі нічого пояснювати не буду. Ти мені вже ніхто. У мене інше життя, тому досить пхати свого довжелезного носа. Також передай це своїй любій матері.

Анатолій стояв. Відвернув голову в бік, де світила вулична лампа. Її жовте світло падало на обличчя мого екснареченого. У нього були змішані емоції.

- А якщо я скажу, що не люблю Ірину? - різко розвернувся він до мене.

- Скажу, що не вірю тобі та знову кину в тебе чимось важким.

- Ліно, я кажу тобі чисту правду...

- Тобі сказала прийти до мене твоя матір? Невже вона досі не втрачає надію? Правильно?

- Я прийшов сюди сам, - нахабно брехав він. Це було видно по його поведінці - сильно нервував.

- Знаєш, я абсолютно не розумію логіки твоєї матері, а також дій, які робиш ти. Ми розійшлися і на тому жирна крапка. Ми віднині ніколи не будемо разом, бо я не хочу більше бути дурепою. Але мене дивує те, що ти зробив пропозицію Ірині, але якогось лисого чорта стоїш біля мого будинку та, як той голодний лис, чатуєш на мене? Поясни мені це!

- Я не кохаю Ірину, - відказав чоловік.

- Тому чому ти спав із нею три роки?

- Вона мене шантажувала, що все розповість тобі, бо вперше все сталося на п'яну голову... Я цього не хотів. Вона сама на мене тоді в офісі накинулася...

Я закотила очі та намагалася не слухати цю дурню з його вуст. Відверта брехня! Хоч би совість мав таке казати. Слухати огидно.

- І ти також зробив їй пропозицію через те, що вона тебе шантажувала? - з іронією запитала.

- Ні, вона вагітна.

Я гучно засміялася. Це просто новинка тижня! Нічого не скажеш!

- Тоді якого фіга ти прийшов до мене? Краще пильнуй свою вагітну наречену!

- Я її не кохаю.

- А я тобі чим можу допомогти? Не треба було ходити «наліво» та ще й без засобів контрацепції! Головне зі мною завжди розважався тільки з презервативами! Бо боявся! А тут на тобі… Бери бандерольку!

Він мовчав. Не зрозуміло було, які в нього в голові копошилися емоції, але я вирішила припинити цей безглуздий балаган. Мені треба було лягати спати, і до того я почула, як у сумці коротко запікав телефон.

- Анатолію, більше не турбуй мене та забудь моє ім'я. Я ніколи в житті не захочу мати з тобою нічого спільного. Прощавай.

- Ліно, не кажи так, - промовив він, але я його не слухала. Стояла до нього спиною та відчиняла двері під'їзду, а потім зникла за ними.

Поки я їхала в ліфті, то витягла телефон та дізналася, хто мені написав. Це був Дмитро. Він побажав мені гарних снів. Це викликало усмішку на вустах. Я відписала йому те саме.

Після цього дійсно пішла мандрувати у світ снів. Хотілося забути все, що сталося сьогодні. Проте це тільки стосувалося негараздів. Деякі приємні моменти я в думках тримала до останнього.