Глава 3

Я дивилася на темну пляму від вина на стіні. Нещодавно зроблений ремонт був зіпсований моїми емоціями, яким дала волю. Доведеться знову перефарбовувати стіну, але зараз все прикувалося до іншого - мізкувала про «смачну» брехню, якою мене так довго годували.

Це було боляче та бридко. Чому так сталося? Що я зробила не так? Невже він просто мене використовував? Мабуть, що так…

Я сиділа на підлозі. Тіло не відчувало сил, а думки з голови вилітали та трощилися об стіни, як те доволі дороге вино. Не треба було його розбивати. Краще би зараз випила один бокал та забулася сном. Але у квартирі не було ні краплі алкоголю, однак були заховані цигарки.

Вони лежали в моїй шухляді серед косметики, куди Анатолій ніколи не пхав свого курносого носика. Річ у тому, що п'ять років тому коли ми зустрілися, то я, на жаль, була запеклим курцем. Мої губи в день торкалися до чималої кількості цигарок. Тоді я не вважала, що це погано, а ось Анатолій цього терпіти не міг. Тому мені довелося забувати про цю жахливу звичку через сильне кохання до нього. Це було важко, але з часом я майже стерла з пам’яті гіркий смак тютюну, однак у стресових ситуаціях хотілося присмоктатися до цієї дорослої та дуже шкідливої цукерки.

Я зайшла у спальню. Різко закололо в серці. Очі бачили зім'яті простирадла, на яких вони бавилися. Було гидко думати, що якби я сьогодні не прийшла раніше, то ввечері б лягла на них та спокійно спала, не підозрюючи, що мене обманювали. Але зараз все не так.

Руки, які тремтіли, відчинили шухляду. Через секунд сорок вони витягнули пачку з цигарками. Їх там було всього три…

Язик, який нещодавно смакував каву, зараз чув тютюн. Він огортав його, а потім спускався в легені, де сизий дим тісніше контактував із моїм організмом, а потім вилітав через ніс. Я знала, що так робити не варто, але мене зрадили! Просто перед весіллям!

Я стояла на кухні біля відчиненого вікна, з якого на мене падала прохолода. Початок вересня цього року не радував спекою, як зазвичай, а одразу затягнув небо купчастими та важкими хмарами. Вони мрячили та викликали депресивний стан. Останній вже катував мене...

Цигарка закінчилася. Я викинула недопалок у вікно. Розуміла, що так неправильно робити, але пішло воно до біса. Нічого він поганого не зробить. Впаде на землю, де його погасить дощ.

Зачинивши вікно, я взяла віник та пішла у коридор збирати рештки скла. Однак на половині справи кинула все та пішла до вітальні, де на дивані цілу годину, а може навіть більше гірко плакала.

Все-таки мені не вірилося у те, що сталося. Мозок наче сприймав цю інформацію, але одночасно відштовхував. Як же було важко. Хотілося рвати на собі волосся. У голову лізло дурне - від піти та напитися до свиняночого вереску… Покохала я же  такого бридкого зрадника!

Ближче до десятої вечора я важко піднялася з дивану та пішла прибирати свій емоційний вибух у коридорі, де вже дуже сильно смерділо алкоголем. Останній не тільки зіпсував стіни та запах повітря, а навіть торкнувся до моєї весільної сукні, яку я вже ніколи не одягну. Червона рідина просочилася в пакет, який впав, проліз у картонну коробку та залишив на корсеті свою позначку. Але це мене не засмутило. Все одно викину її. Вона вже не потрібна, а тим паче з такою плямою.

Я склала сукню назад у коробку та, не роздумуючи, кинула до сміттєпроводу, що знаходився на коридорі. Така сама доля чекала на простирадла з ліжка. Була ідея викинути все, що взагалі було, однак то вже занадто.

Завершивши з усім, я сиділа на кухні та палили вже другу цигарку та гортала соціальні мережі, де всі щасливі та виставляли фото своїх задоволених облич. Гидко було на таке дивитися. Я відсунула смартфон у сторону. Робила глибокі затяжки. Декілька разів навіть почала кашляти, але не сильно.

Тепер я думала, що буде далі. Адже я фактично залишилася не тільки без нареченого, а без роботи також. Бо ми з Анатолієм працювали в одній компанії, де я була його помічником, а він - керівником. Тепер ця ідилія була зруйнована. Я після такого ніколи не захочу його бачити, а тим паче працювати з ним та далі вести спільний бізнес, який допомогла  йому організувати багато років тому.

Я істерично засміялася. Моє життя розвалилося. Настала черга третьої цигарки. Як же мені погано! Чому не існувало ліків, які б могли вилікувати від зради та нещасливого кохання?