25

Я дивилася на склянку з водою. Моє тіло перебувало вдома, а годинник на телефоні говорив, що скоро вечір.

Біль у голові та в шлунку давав зрозуміти, що вчора я перебрала з алкоголем, а шия у синцях нагадувала про пригоди, які впали на мою темну голову.

Мені стало смішно від того, що було нещодавно. Навіть згадувати не хотілося, але минуле саме прокручувалося в голові.

***

Ми з Діаною сіли у таксі та поїхали до найближчого розважального закладу. Наші всі негаразди залишилися вдома. Було тільки бажання веселитися, або це дійсно діяла на нас пляшка того вина... Я не відчувала себе п'яною, але настрій був неймовірним.

- Як чудово бути вільною, - зненацька сказала Діана, яка сиділа зі мною на задньому сидінні.

- Ага, - промовила я.

- Треба цим насолоджуватися, бо завтра підеш на здибанку із Дмитром, а він тобі пропозицію зробить...

- Цікаво, яку?

- Ну вже ж не рибу разом ловити, - закотила білявка очі, які доволі вдало підкреслювали фіолетові тіні. Діані дуже сильно личив цей колір. Ось мені таке зовсім не підходило. У мене з барвами для баньок гірше: рожеві або тілесні.

- А хто його знає, - промовила я та задумалася, як  би відреагував Дмитро на моє рішення сьогодні піти танцювати та напитися. Мабуть, був би проти. Всі чоловіки доволі власні. Навіть, якщо жінка ще не їхня, то вони починають поводитися так, ніби вона йому щось винна. Але хай ідуть далеко! У мене так було з Толіком! І що я зараз маю? Зіпсовану молодість та клубок образ! Тому все одно, що там хтось собі думає чи захоче подумати. Я вільна птаха.

За двадцять хвилин колеса автомобіля зупинилися. Ми приїхали на місце призначення. Швидко вийшовши з таксі, зрозуміли, що вино нас трішки відпустило. Настрій впав, але бажання його підняти горіло.

- Ну що? Ходімо? - зиркнула на мене Діана, поправивши своє кучеряве волосся, яке стирчало в різні сторони.

- Ага, - взяла я її за руку та потягнула в заклад.

Біля дверей стояло двоє двометрових громил, які дивно поглянули на нас, а потім приємними голосами привіталися та впустили всередину цього клубу, де в середині стояв дим від кальяну. Він був різних ароматів, тому важко було виділити щось одне. Тут пахло сливами, корицею, яблуками, бергамотом та іншим.

Я повела Діану до барної стійки. Там ми одразу зарядились невеличкою порцією алкоголю. Тепер я відчувала у своєму тілі ту ейфорію, яка мене трусила в таксі. Пішла танцювати.

Навколо мене було багато незнайомих людей. Вони також рухалися під ритми музики. Час від часу пробігала голова Діани, яка не лише дриґалася тілом, а навіть встигла розмовляти із незнайомцями чоловічої статті. Я дивувалася інколи її дикій комунікації. Вона ніколи не соромилася першою знайомитися та починати розмову.

- Давай ще вип'ємо? - через хвилин десять схопила вона мене за лікоть.

- Я не проти, - не опиралася я їй. - Знайшла собі вже когось?

- Та навкруги якесь лайно, або я сильно твереза.

- Мабуть,- сказала я.

Ми знову стояли біля барної стійки. Цього разу ми випили втричі більше. Ефект був кращим. У голові почали з'являтися розпусні думки, яким я не опиралася.

Мій мозок привів мене до двох хлопців. Їм на вигляд було десь двадцять років. За собою я тягнула Діану.

- Привіт, - сказала я їм.

Двоє блондинів здивовано на нас подивилися.

- Ліна, - продовжила я. - А це Діана.

Однак вони стояли та мовчали.

- Агов? Ви чого?

- Та вони, мабуть, з дівчатами ніколи не спілкувалися, - сказала Діана.

- Та, так і є, - махнула я рукою на них.

Ми знову опинилися біля барної стійки. Я бачила, як у мій келих наливали коричневий напій, відчувала смаковими рецепторами його гіркоту, а шлунком пекло. А потім мене огорнуло тепло, яке, якщо було вірити запаху дорогих парфумів, належало чоловіку.

Чиїсь вуста кусали мене за шию. Мені складно було сфокусуватися на обличчі, адже було приємно. Але коли я трішки прийшла до тями, то очі та вуха впізнали цього коханця на один вечір, який притискав мене до стіни цього закладу.

Я впала в лють. У цей момент мені хотілося матюкатися, але спиртне не давало чітко сформулювати думки, а тіло не могло опиратися... Мене цілував Євгеній Маланюк.