Черга на двох
Спільна кухня
Перший вечір спільного життя — це не секс і не романтика. Це коли ти відкриваєш чужу поличку на кухні і не знаходиш там свій чай. І коли твої носки вже лежать десь не там, але ти ще не знаєш, де саме “там”.
Віта стояла на кухні в светрі й джинсах, із волоссям, закрученим у кривий пучок. Пальці автоматично крутили каблучку.
– У тебе є нормальна сіль? – спитала вона, відкриваючи шухляду.
– Є, – Марко кивнув. – В банці.
– Я бачу тільки “морська, дрібного помелу”, – сказала вона.
– Це й є нормальна.
– Це сіль-аристократка, – пробурмотіла Віта. – Вона не для супу.
Марко витяг банку, покрутив у руках, ніби вона справді могла образитись.
– Хочеш іншу — купимо.
– Я не хочу купувати іншу. Я хочу, щоб вона просто була.
– Серйозно? – Марко автоматично.
Віта глянула на нього так, як дивляться на людину, яка щойно наступила в мокре в під’їзді.
– Не кажи “серйозно”. Я ж просила.
Він закрив рот, кивнув, і на секунду в нього на щоках з’явилося те саме: я зараз скажу не те.
– Добре, – сказав він. – Я більше не буду.
Вона відчула полегшення — і одразу сором. Ніби виграла маленьку війну, яку сама ж і оголосила.
#6034 в Любовні романи
#1456 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 29.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
