Черга на двох
Переїзд
Вони переїхала до нього і вони не робили з цього події. Не було “давай поговоримо” з серветками на столі. Було: дві сумки, дві коробки, пакет із мандаринами (ніби без них не можна), і Марко, який стояв у коридорі та дивився на стіну, наче на неї треба було повісити план евакуації.
– Тут місця мало, – сказав він.
– Я знаю, – відповіла Віта. – Я ж не з шафою переїхала. Ну, майже.
Вона поставила коробку на підлогу, відчувши, як у попереку стрельнуло. Дивно — дрібний рух, а тіло одразу нагадує, що ти живеш у ньому, а не в голові. Руки трохи тремтіли. Вона зробила вигляд, що це від холоду.
Марко взяв її коробку так, ніби там скло. Хоч на коробці було написано: “посуд/дрібне”.
– Не так, – сказала Віта. – Там нічого святого.
– Я знаю, – відповів він, – але я не хочу розбити твоє “нічого святого”.
Вона хмикнула. Це було майже мило.
#6055 в Любовні романи
#1462 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 29.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
