Глава 21.

-Ну, бувай, не буду заважати, - краще залишити найсмачніше їм обом, а тій дівці найбільше. – Побачимося завтра, со-неч-ко!

-Як-як? – долинуло питання, тільки-но опинилася в приміщенні. О так, вам, Яне Батьковичу, не забути ваші вихідні. Докладу море зусиль, безсумнівно!

 Заснути після міні-вистави вийшло простіше, ніж гадалося, і на ранок я була повна сил. Швиденько привела свій вигляд до блиску та пішла на сніданок, дорогою мізкуючи, що б такого смачненького і легкого зрання взяти. За столами вже снідали сім’ї, пари і навіть та четвірка, на яку в мене чималенькі плани. Від дев’ятої бушувати бажання не виникало, тому я мовчки зайняла останні два місця. І за тихою критикою омлету, варіанти надокучити чубатому перестрибували у голові, як вівці. Нічого в ту годину мені не догоджало, тому, щоб збутися поганого настрою, я захопилася танцями в купальниках у своєму номері. Хто б що не казав, а на власну фігуру я сама залипати здатна вічність. Багатьом в плані опуклостей мати не нагородила, але… Пощастить тому, звісно, кому я дістануся. Якщо ще дістануся. Якщо ще влаштує. Примхи ще ті в арсеналі.

 На лежаку лежалося нудно. За здобуттям засмаги мої очі спостерігали за людьми, число яких зростало. Закортіло черговий раз ночі, аби той шум впав на мінімум, як і кількість його джерела. Аби на спину знову діяв гідромасажер, а в думках котилося перекотиполе. Аби… Гм, не підколювати своїм перебуванням веснянкового чорта? Е ні, від подібної забави не відмовитися. Ще й безкоштовної.

 Пролетів обід за тарілкою і обіднім сном. О четвертій уявний показ купальників продовжився, та не тривав довго. Не розглядати ж басейни через вікно і плюнути на всякий з них і шкодувати укінці про марно витрачений відпочинок, еге ж? Ось оминула перший, другий… Усі переповнені людом. За винятком холодних, звичайно. Хоча, бар посеред одного рятував ситуацію і напоями, і глибиною. Інший же ж зайняли двоє молодиків, що змагалися між собою на швидкість. От біля нього я і примостилася, чекаючи завершення їхнього змагання з одного боку, і вболіваючи за когось подумки з протилежного. За чотири раунди (ймовірно, останніх, оскільки попередніх я не бачила) шоу зникло: хлопці домовилися про повтор завтра, взяли рушники з тренажерів неподалік (і вони є) і попрямували, напевно, за чимсь їстівним. Користуючись найменшою увагою, що приділена цій частині курорту, впевнено спустилася по східцях у воду. І та впевненість скоро вилізла назад, коли дібралася дна. Досить того, що спортсмен ніякий, так ще й хвилі вище грудей. Не втопитися було б прекрасно.

 Сяк-так, хапаючи щосекунди повітря і махаючи руками із силою, наче тримала в них гантелі, дивним дивом пропливла двадцять п’ять метрів. Визнати, що плавчиня я незграбна, язик не смів. Тим паче – до чого те вміння моїй величності? Танці ще згодяться. А вечірки з басейном я гляділа лише на екранах телевізора. В реальності їх – як кіт наплакав. Чи то я не захоплена походеньками на масові розважальні збори, чи то що. В будь-якому випадку, цілі досягнуто, і можна…

 Тобто, я не прочула нічого під ногами? Це як? Від мого носа до рідини нещасних сантиметрів десять, якщо не менше. На щастя, рукам знайшлося за що вхопитися. Та звідси не виплисти назад і не вибратися. Хіба що пальцями перебирати сушу, від чого категорично відмовилася! Набирати стільки бруду, щоб потім використати все мило у номері, до якого добиратися лінь заважала? Певно, набратися сміливості якось плисти знову звучало ліпше. Певно. Дідька лисого, ну навіщо приплелася в цей глухий кут? Помочі просити? Ага, себе понижувати, розумно! Охоронця навіть не кликатиму.

-Пані, з вами все гаразд? – згадайте чорта, він відгукнеться! Ще, може, того телепня доля пришле?

-Так, мені просто с-сподобалося тут, - на цій глибині, ще б пак! Все життя мріяла…

 Хтось іще зайшов поплавати у цю прокляту яму, але озирнутися з прямим натяком про порятунок на лобі не планувалося. Може, від стіни відштовхнутся, плисти… На спині? Ще б практикувала цей трюк, а натомість як без нижніх кінцівок. Пора свідомо визнати Астру слабачкою і прирікти на одвічне самотнє гордовите торчання. Круто, що додаси. Ганьба у цьому кутку, справжнє покарання невідомо за що.

 Зненацька щось почало легесенько стукотіти по гомілках. Ха-ха, нерви запалилися втішати. Ще уява нехай перетворить те в обійми противного морського чудовиська, яке от-от з’їсть мене. Втім, напружуватися заради паніки не збиралася, а вона все одно набиралася. Як мінімум через те, що гралися не нерви, а людські пальці.

-Тебе не налякаєш, - розчаровано пробубніли за спиною, - аж прикро.

Від голосу і недавніх вибриків очікуваного підлого власника я роздратовано обернулася, ледь не заскреготіла зубами та відштовхнулася-таки від слизької стінки з наміром викупати чубатого. Прикро?! Та невже? Подивимося, кому там прикро!

-Що ти…

 Симфонія бульбашок та злісного бурмотіння миттєво змінилася панікою і прагненням прудко вискочити з холодної нем’якої поверхні на суху, перед тим, безумовно, помучивши фокусника клятого. Той ж замислив інакше – обійняв міцно і давай летіти-плавати, як в рекламі банків чи продуктів харчування, де підводним пристрастям взагалі місця нема.

-Ти збожеволіла?

-А ти наче ні? - промовила скоромовкою, яку обірвав кашель.

-Пані, з вами все добре? – готувався застрибнути в це пекло Олексій.

-Ваша «пані» на невинних людей стрибає, то, може, спочатку вартує потурбуватися за постраждалих? – мало не засичала чортяка.

-Все добре, добре, - старалася заспокоїти я хрипло.

Чоловік звузив вічі і поставив питання сіроокому:

-Юначе, а чи не дасте ви юній леді спокою? Я ж помітив, що ви перші до неї вчіпилися.

-Не переймайтеся, з домашніми улюбленцями я не маю проблем, - ах ти ж, щоб в тебе пір’я в роті виросло! – І чомусь ви, ду-уже дивно, не оцінили глибину водойми, в яку ваша панночка влізла, а вишкрябатися негодна. А ще ніби не темно, попри дерева поряд, і у басейні небрудно.