Глава 20.

 Декілька реплік довговолосого бігали подумки колами: спочатку мені оплачуватимуть навчання, а потім я ті кошти повинна повернути власними силами? Що то за контракт такий? Ні, серйозно? Почуватися за щось винним? Хм, щоб я почувалася за щось винною... Та ну, вступ в університет не щось надскладне. Підписати кілька важливих папірців та й усього. Яка біда в тих грошах і документах, тю...
 Мій погляд перевівся на Михайла. Спіймала на моменті позіхання. Бідолаха, майже увесь день слідкував за мною, і нічого цікавенького на службі ще не зустрічав. Щасливчик, що сказати. Та все ж, рано чи пізно випробування його спіткає.
-Не складеш компанію? - легко похитнула до себе не до кінця випитий коктейль, запрошуючи курча підсісти поряд. Оскільки дивився саме на мою персону, повторювати не було потреби, а відповідь не затримувалася. Трохи вагаючись, він позбувся сорочки з шортами (ну не вештатися ж під розпаленим сонцем у тих піджаках і подібному) та стрибнув у воду. І стрибнув так, немов марив цією можливістю ще від учора: просто жива бомба, краплі якої освіжили вже мою суху шкіру та сушу з порожніми лежаками. Фонтан щастя, чимось схожий на дитячий. Щоправда, такого підходу не очікувала! І соромно трохи, і смішно якось... Цікаво на мокрі кучері поглянути.
-Не стримався, вибачте, - захоплено пробелькотів, як тільки протер очі з чолом.- Водичка те, що треба! Давно не плавав.
-Поплаваєш ще. Хочу, аби ти зі мною випив, - а що поганого у безалкогольних напоях? Мала на увазі саме їх. Та кучерявий вирячився, ніби я тут пляшку горілки розливала, його закликала допомогти. Щоправда, найменшої гадки про те, як її узагалі пити можна, не майнуло.
 Він зніяковіло вмостився на стільці, взяв до рук меню пійла, і, вдумливо, як у тестових завданнях, шукав "правильного". У той момент збагнула, що насолода закінчилася. Посудину прибрали, та я не відмовилася б узяти ще чого, сподобалося. Поки захисник активно розшукував бажане на папері, моя величність вирішила відволіктися на оточення. Хтось повільно збирався додому, інші прямували у свій номер, деякі дивом зловили квиток до царства Морфея під час засмаги. Останні викликали у мого здорового глузду чимало питань: їх не бентежить безпека їхнього сну у людних місцях? Авжеж, тут камер не злічити, люди виховані і тому подібне. Раптом комусь на думку спаде здійснити маленьку шкоду чи пожартувати? Оці "пранки", які набирають обертів з дня на день, не завжди залишають жертву байдужою чи неушкодженою. Кличте Астру параноїком, та що там смішного? Гаразд, зі мною поряд охоронець, а в більшості такого ходячого доглядача нема.
 Невідомо звідкіля "по сусідству" присів якийсь хлопець, вік якого визначити точно не вважалося можливим. Лиш вуха вловили чиєсь приземлення поряд, я повернулася уліво, де в ту ж мить пролунала пропозиція:
-Не проти красуня, якщо її пригостять найсмачнішим коктейлем? - писклявий голос доповнювала грайлива усмішка з реклами зубної пасти і світлі очі з бровами, якими нерви керували понаднормово. О, і без пальців, що замінювали гребінь для перуки блондина, все б виглядало не... Зовсім естетично? Круто? Ефектно?
-Ох, який комплімент, дякую. З радістю б прийняла цей милий жест, та чи впевнені ви, що він настільки смачний? 
-Ще б пак! Не пошкодуєте, - "зірка Голівуду" підморгнула, моя повіка сіпнулася. - Цей екземпляр дорожчий за інші, плюс, рецепт містить таємні інгредієнти, що перетворює звичайний сік у витвір мистецтва! Спробуйте, готовий посперечатися, яскравіших смаків ви ще не знали!
-Яка чарівна пропозиція, - і залицяння, видно, майбутнього маркетолога, чи що? Втім, келих до лиця підняла, навіть вподобала особливий колір рідини. Але пити... Гм... - А вас як звуть? 
-Арсен.
-І що ж це, Арсене, ви заплатили за мене? Я незручно почуваюся...
-Облиште, така хороша дівчина заслуговує ліпшого.
Один.
-Ви змушуєте даму червоніти, - губки "бантиком", додамо ще апетитне питання. – А скільки мені, як гадаєте?
-Хм... Шістнадцять? - потішно припустив.
Два.
-Реально? - ледь не скривилася, і підготувалася до кінцевого, найсоковитішого, пекучого! Цей хід був би ідеальним, якби не...
-О, пані, уявляєте? Тут встановлені нові моделі відеокамер! Хто б передбачив, що їх настільки швидко придбають і встановлять! - затараторив блондин справа. - У компанії вашого батька неймовірний успіх! Я довго придивлявся, і щойно їх все-таки помітив! Дизайн вражає...
 Ну що за неподобство! Про які відеокамери та успіх його пелька розійшлася? Масаж щоки припишу! Тільки я збиралася поцікавитися, звідки ця набалакана маячня, небачена досі кароока суворість вп'ялася у мого свіжого співбесідника. Заждіть, що? Уже? Ні-і-і, то моя іграшка!
-Не звертайте, - заговорила до лівого знову, який, занадто швидко, на жаль, закам’янів. Все! Ну от і все! Жах! Образилася, тьху, - ув...
-Я... Я піду, - як желе, ніяково сповз із м'якенького сидіння Арсен. 
-І куди? - ледве не справжню дирку пропік Мишко.
Маршруту ми не дізналися, зате з поля зору підозрілий молодик щезав старанно і швидко.
-У-у-у, Михайле, навіщо ти таку забаву зруйнував своїми відеокамерами? 
-Забаву? Зруйнував? Схожих чуваків треба збуватися без вагань, - відрізав злісно.
-Але чим довше мучиться злодій, тим більші його муки, - пропала насолода, ех.
-Як треба, то панькатимуся. А ви у нього жертва, як вважаю, не перша, тому ігри не обговорюються. Ходімте, посидите у номері з Олексієм, - акуратно накрив долонею небезпечний коктейльчик.
-Тобто? Ти оце підеш з ним сам-на-сам справедливість встановлювати? Я не дозволю! - жертви нікому не в радість.
-Ні, ви що! «Сам-на-сам» я б пішов, от тільки обшукувати номер не свого готелю намірів не маю. Здам.
-Звідки тобі відомий його номер?
-Розкажу пізніше, - перейшли на сушу, - прямуйте у свої покої і не вилазьте. 
-А докази? Відеоспостереження там нема ж...
-Абри-кадабри у стакані вистачить. З переляку не знищив його, - посміхнувся, обережно роздивляючись ту "абру-кадабру". - Ідіть. Будьте обережні. І не бавтеся.
-Угу, - не бавитися? Як можливо утримуватися від всіма коханої "Санта-Барбари"? Та без мене це не Санта, і не Барбара…
 Згодом, на м’якенькому ліжку, я трохи задрімала. Хай і через півтори години все одно схопилася за тим лицарем, бо дівоча голова - штуковина складна, вигадати здатна і те, чого в природі нема. На превелике щастя, ніхто не постраждав, окрім підлітка, якого напоїти казна-чим вдалося. Вхід до саун заборонили, пообіцяли завтра відчинити. Територію курорту обшукували не гірше. Потрапила на відпочинок, мда.
 Через те, власне, стало трохи образливо. Нічого проти перевірок не мала, але вночі безсоння без мого дозволу увірвалося в кімнату, пропонувало кудись подітися. Я замріяно витріщалася на стелю, крутилася з боку на бік, лічильник ягнят завела... Скоро дванадцята, а Астра що? Докладала зусиль, щоб тихесенько вислизнути у басейн, якщо не в баню... Курча прослизнуло хвостиком за мною, ех.