Епілог (Пролог)

Три роки по тому…

- Я просила тебе застібнути мені сукню, а не чіплятися - на мої слова тільки фиркають і здається навіть не зважають. Я знову відчуваю ряд поцілунків у шию - Перестань! Ми запізнюємося.

- Байдуже. Зачекають. Я не можу відірватися від своєї дружини, хай входять у положення - руки Віктора лягли мені на талію і почали безцеремонно підніматися до зони декольте.

- Доста - я роблю ривок і вилізаю з чужого захвату. Нам не потрібно запізнюватися в такий вечір, особливо, коли преса в очікуванні мого повернення.

- Марго, ти обломала мені весь настрій - чоловік хоч набундючився, але послухав мене. Десь між сім’ям, яке вдарило йому в головову, все ж таки залишився здоровий глузд.

- Ну пробач, любий. Якби сьогоднішній вечір не був таким важливим, я б плюнула на все і залишилася вдома з тобою. Але ж ти сам прекрасно знаєш, що нам потрібно з’явитися на публіці.

Кілька днів тому ми з Віктором повернулися зі Сполучених Штатів, де вже близько двох років живемо на постійній основі. У мене якраз закінчилося турне, яке тривало вісім місяців, за які я встигла об’їхати половину Америки та десяток країн Європи.

В Україні я, на жаль, не виступала вже дуже давно. Публіка і преса чекають моєї появи, тим паче після останньої номінації, яка сколихнула вітчизняну індустрію і внесла моє ім’я в українську історію. Сьогоднішній благодійний вечір стане початком нового промоушену, безлічі інтерв'ю та зйомок перед премією, яка може змінити мою долю.

- Хвилюєшся?

- На щастя, ні. Щоправда у 

- Що б там не було, я поруч - Віктомене якесь дивне передчуття, яке мені важко зрозуміти.р бере мою долоню, щоб переплести наші пальці, а я дивлюся на дві однакові обручки з білого золота та розсипу діамантів і думаю про те, що мені досі незвично їх бачити.

***

- Ти готова? - я заходжу до спальні якраз у той момент, коли Каріна одягає сережки на вуха.

- Майже. Мені потрібно ще кілька хвилин.

- Добре. Я вклав Давида спати, а його няня написала мені, що от-от буде.

Сьогодні ми з Каріною, як пара успішних блогерів, запрошені на один з благодійних вечорів. Зазвичай я на таких заходах не з’являюся, але цього вечора планується щось масштабне. Навіть буде якийсь мегапопулярний зірковий гість, про якого всі торочать. Мені то байдуже, але Каріна дуже сильно просила піти разом з нею. Тиждень вмовлянь і я здався. Простіше там відсидіти кілька годин, ніж сперечатися з цією жінкою.

- Ми на таксі чи ти сядеш за кермо?

- Враховуючи, що це буде якийсь світський захід, де мінімум алкоголю, я можу бути за кермом. У мене взагалі немає настрою ні на що. З самого ранку якесь кепське відчуття.

- Воно у тебе завжди таке, коли справа доходить до виходу із зони комфорту. Я навіть не здивована - на почуте я тільки закочую очі. Ми з Каріною разом десять років, а до розуміння один одного так і не дійшли.

Щиро сподіваюся, що Каріні там швидко набридне і ми поїдемо додому. У мене завтра важлива конференція, на якій я маю достойно виступити. Нормальний сон цьому може посприяти. Щоправда, хтось про це не хоче подумати.

- Подай мені он-ту скриньку, будь ласка.

- Тримай.

У цій скриньці лежать наші обручки, які ми одягаємо тільки у виключних випадках. Свою я перестав носити ще до народження Давида. Каріна ж зняла два кільця з безіменного пальця тоді, коли остаточно зрозуміла, що від нашого шлюбу залишилася тільки одна формальність.

- Дай свою руку - я дивлюся, як на мій безіменний палець одягають обручку, так, як це колись було у РАЦСі і думаю про те, що холодний метал виглядає на мені надто чужорідно.

***

- Шановна публіка! З великим нетерпінням я готовий оголосити ім’я нашого зіркового гостя, чию особистість ви так хотіли знати. Зараз на цій сцені з’явиться талановита співачка, на рахунку якої десятки нагород та номінація на цьогорічній премії Grammy - у залі лунають бурхливі оплески, які викликають у мене посмішку - Зустрічайте неперевершену Марго.

Я рахую в голові до трьох і виходжу з-за куліс. Софіти засліплюють мене, але я не зважаю на них. Зараз важливо посміхатися, адже я в оточені десятка камер та сотні гостей, що аплодують мені. Ось і моє довгоочікуване повернення на українську сцену, з якої я починала свій тернистий шлях.

Стійка з мікрофоном чекає на мене. Як тільки я підходжу до неї, світло стає приглушеним, а музика починає заповнювати зал. Я виконую пісню, яка подарувала мені номінацію на Grammy і дала білет на новий етап життя. А присвячую її я особливій людині, яка, на жаль, пішла із життя.

Синг “Народження зірки”, який записаний спільно із Зейном Маліком, став не тільки популярним у всьому світі, а й отримав три номінації на премії Grammy. Ми боремося за статуетку у таких категоріях, як “Пісня року”, “Запис року” та “Найкраще поп-виконання дуетом чи групою”. Grammy є однією із найпрестижніших нагород у сучасній музиці, яку можна порівняти із премією «Оскар» у кінематографі.

“Народження зірки” дуже емоційна пісня для сприйняття і важка у виконанні. Кожного разу, коли справа доходить до високих нот я заплющую очі і залишаюся так до кінця композиції. Це мені допомагає тримати концентрацію. На початку я боялася, що мій голос може тремтіти під пронизливим поглядом слухачів, а потім це увійшло у звичку.