Розділ 10.3

- Примірник вашого договору, Марго – юрист Віктора ставить переді мною документ, з яким я вперше можу ознайомитися.

- Можеш не поспішати. Якщо якісь пункти викликають сумніви, то став уточнюючі запитання – мені навіть не потрібно підніматися поглядом на продюсера, щоб переконатись у його хорошому настрої. Що ж, він отримав те чого хотів.

- Дівчисько, ти добре подумала над тим, що зараз робиш? – обличчя Віктора було сповнене люті. Звичайно, він ж не очікував того, що я зможу ризикнути всім, що маю.

Продюсер зайшов у мою спальню у той момент, коли я вирішила оголосити Марку своє рішення.

- Так, я не буду грати за правилами Каріни. Хай робить, що хоче, я впораюся з хейтом. Буду протистояти йому з останніх сил, але від свого не відступлюся.

- Ти ж пошкодуєш про це. Через місяць будеш оббивати пороги мого кабінету і просити повернутися в лейбл, з якого вилетиш, як корок з-під шампанського. Я зробив з тебе зірку, дав тобі популярність і шанувальників – я намагаюся більше не реагувати на подібні слова.

- Моє рішення остаточне.

- Ти втратиш усе. По-перше, псевдонім Марго, по-друге, усі авторські права. Пісня «Крила», яка принесла тобі зарубіжну популярність залишиться за мною. Усі соціальні мережі, які розкрутила компанія будуть видалені. Ти залишишся біля розбитого корита.

- Можеш забрати у мене популярність, але я все одно залишуся зі своєю творчістю. Нехай я більше не носитиму титул співачки року, проте, хоч буду отримувати задоволення від свого життя. Буду поруч з людиною, яку я кохаю.

- Ти справді думаєш, що на фоні Марго комусь буде цікава Маргарита Швець? Про яке кохання ти говориш? Ти у своєму розумі?

- Можливо, Маргариті Швець далеко до Марго, проте, вона буде щасливою.

Умови цього контракту мало чим відрізняються від попереднього. Він знову на 4 роки з правом розірвання у судовому порядку, у випадку, якщо сторони не дійшли спільної згоди. Щоправда, я знаю наскільки сильний у Віктора юридичний відділ. Сенсу звертатися до суду немає, адже на нього не вистачить ні сил, ні коштів.

Деякі пункти викликають тільки посмішку, адже вони мені дать видиму «свободу» дій, в яку я більше не вірю. З гонораром ніби стало краще, але це як з якої сторони поглянути. Так, мені збільшили грошове забезпечення, підняли відсоток з концертних турів та навіть пообіцяли частину акцій StarRecords, але це не зрівняється з розміром санкцій, які мене можуть чекати.

Віктор вирішив перестрахуватися, щоб не було більше подібних вибриків, а тому посилив покарання за псування іміджу та тому подібне. У мене з’явилося ще більше обмежень, що стосувалися особистого простору, чому я взагалі не здивована.

П’ять сторінок контракту було швидко опрацьовані. Я прекрасно знала, що мене чекає, а тому навіть не вчитувалася. Це немає сенсу. Ніщо уже немає сенсу, адже вчорашній день змінив моє життя і змусив замислитися над тим, що я маю.

Розбите серце і поранену душу…

- Навіть нічого не прокоментуєш? – один тільки голос Віктора викликає у мене відразу. Не хочу його бачити.

- А є у цьому сенс?

Я беру ручку і ставлю підпис біля своїх ініціалів. Назад дороги немає. Сьогодні я добровільно продовжила своє утримання у цій компанії, яка надалі обіцяє мене просувати і працювати з моєю популярністю. 4 роки тому я була дуже схвильованою та щасливою такому повороту подій, зараз мені вже байдуже на все.

- Можливо тобі боляче сьогодні і буде важко завтра, але зовсім скоро ти зрозумієш, що обрала правильне рішення. Твоє майбутнє важливіше за все та всіх.

Віктор ставить підпис біля мого і передає документи юристу, який надалі буде вести наші справи.

От і все, назад дороги немає.

***

- Марк, що відбувається? Куди ти збираєшся?

Каріна застала мене в саме той момент, коли я пакував свою валізу. Багато речей мені не потрібно. Достатньо кілька комплектів одягу і пари взуття. Пізніше, коли я владнаю питання з новою квартирою, заберу решту гардеробу та дрібничок.

Противний голос над вухом мене ніяк не відволікає від мого заняття. Тим паче, я практично закінчив це. Потрібно тільки захопити макбук та документи, без яких зараз нікуди.

Зробивши крок у сторону дверей, я побачив як мені їх загороджують. Каріна схрестила руки на грудях і всім своїм виглядом почала показувати, що з місця не зсунеться доки не отримає відповіді на свої питання. Я ж не збирався вести діалоги.

- Ти мене ігноруєш?

- А хіба це не очевидно? – я дивився з верху в низ на дружину і думав над тим, як сильно хочу, щоб цей статус у неї пропав.

- Марк, мені здається, що рішення вчора ти приймав самостійно. Я на тебе намагалася не тиснути. У чому проблема зараз?

- У тому, що я не хочу тебе бачити. Ти мені огидна. І якщо ти думаєш, що я порву відносини з Марго і прибіжу до тебе, то сильно помиляєшся. Так, я більше не з нею, але і з тобою не буду.

- Ти не можеш мене залишити саму! – сльози течуть по щоках жінки, але я на них не зважаю. Вони не викликають жодних емоцій, особливо, після того як мені було боляче від сліз Марго.