Розділ 9.1

- Як ти? – чую твій голос і відчуваю себе прекрасно.

- Добре, хоча голова завантажена зборами. Пів ночі витратила на валізи, зараз спостерігаю за метушнею в компанії – я кидаю погляд на гримерку і розумію, що сьогодні тут справжня вакханалія.

- Тоді я спробую хоч на кілька хвилин подарувати тобі спокій – губ торкається посмішка, яку я не хочу приховувати. З Марком вона завжди є на обличчі.

- Сподіваюся, що тебе не надто дратує цей гамір фоном, бо я ніяк не можу дістатися до своєї студії. Хтось має зловити мене на півдорозі і дати доручення. Тому гримерка поки найкраще місце.

- Я чую тільки твій голос. Ніщо не може відволікти мене від нього.

- Чудово. І що ти зараз робиш? – я переминалася з ноги на ногу і думала як зробити вигляд, що чимось сильно зайнята, щоб мене не турбували без приводу.

- Дав студентам тест і вийшов, щоб почути тебе.

- Який ти поганий викладач, залишив студентів на призволяще. Як тобі не соромно?

- Не соромно. Може я поганий для них, але точно хороший для тебе.

- Хай буде так. Літак завтра опівдні. Ми ж побачимося перед моїм вильотом? – я так чекала одну конкретну відповідь, що аж схрестила пальці для удачі.

- Чекай мене увечері, я обов’язково приїду до тебе.

- Я надзвичайно щаслива це чути. Не уявляю, як мені буде важко цей місяць через те, що ми не зможемо побачитися. Ще й різниця у часі велика, у нас не співпадатимуть графіки.

- Не варто засмучуватися. По-перше, ми щось придумаємо. По-друге, час пролетить швидко, адже ми рахуватимемо дні до моменту, коли будемо разом. У мене теж ситуація може покращитися до твого повернення.

- Я щиро сподіваюся на це. Ти навіть не можеш уявити як сильно мені хочеться назвати тебе своїм.

***

Виявилося, що вечора не так то і легко було чекати. Після завершення дзвінка Марка я знову відчула сум, який межував з солодким передчуттям. У голові у мене чіткий план того, що я хотіла втілити. А тому затримуватися у стінах компанії більше, ніж потрібно, я відмовилася. Впораються і без мене. Тим паче, розумом я давно у зовсім інший обстановці.

Приїхавши додому, перше що я зробила, це зателефонувала в улюблений ресторан та замовила вечерю на потрібну годину. Для того, щоб стояти біля плити не було ні сил, ні часу. Та й господинею я була не взірцевою. Через хвилювання могла зіпсувати все, що мені зараз взагалі не на руку.

Прибравши у квартирі та закінчивши прасування, я пішла в душ. Чиста квартира – це прекрасно, але вона не довго буде в центрі уваги. Думаю, що я можу зацікавити Марка більше, ніж ідеально натертий блискучий плінтус.

Ватні диски із залишками косметики летять у смітник. Я встаю під теплий струмінь душу та намагаюся розслабитися. Попереду мене чекає багато beauty procedures: починаючи зі скрабування всього тіла і закінчуючи депіляцією. Триступінчастий догляд за волоссям має поєднуватися з процедурами для обличчя.

Більше сорока хвилин мені знадобилося, щоб вилізти з-під душу. Зараз я стою в одному рушнику перед дзеркалом і натираю шкіру молочком для тіла з ароматом кокосу. Колись Марк сказав, що йому подобається цей запах, а тому я спеціально обрала засіб з ним.

Часу не так багато, як потрібно, а у мене стоїть завдання зробити ненав’язливий макіяж та зачіску. Хочу сьогодні виглядати на всі 100%, а тому потрібно постаратися. Я наношу на обличчя базу під макіяж, на яку має лягти тональний засіб. Далі справа за контуруванням та укладанням брів. Чогось яскравого мені не хочеться, а тому на повіки я пальцем втираю срібні блискітки. Губи фарбувати немає сенсу, бо палкі поцілунки нічого не залишать від помади. Достатньо бальзаму, щоб їх пом’якшити.

Завдяки брашу для волосся, я швидко його сушу, а потім вкладаю в легкі кучері. Залишається тільки одягнутися. Погляд чіпляється за пакет з білизною, яку я показувала Ользі. У середині загоряється вогник хвилювання.

Сподіваюся, що Марк оцінить мої старання.

***

Після нашої розмови з Каріною на душі мені стало набагато легше. Не потрібно було брехати дружині і шукати приводи, щоб піти з дому. Навпаки, тепер мені навіть не ставили питання стосовно того, де я був і з ким проводив час. Знаю, це неправильно, але по-іншому я не можу. Не буде більше нашої сім’ї.

Учора я відвіз Каріну в заміський будинок батьків, які вже довгий час запрошували нас на пікнік. Їй буде корисно провести час на свіжому повітрі, а мені побути на самотині. Точніше… поїхати до Марго.

Це наша перша тривала розлука і я не знаю, як її легко подолати. Я звик, що Марго поруч, звик, що можу її побачити. Пройшло багато місяців з нашого знайомства, але це вперше, що ми так довго будемо на різних кінцях світу. Якби ж я міг прилетіти до неї, щоб бути поруч…

Потрібно владнати справи з Каріною. Я хочу цього розлучення. Навіть малюк мене більше не спиняє. Що б там не було, але я готовий стати для нього хорошим батьком, навіть, якщо й розійдуся з дружиною. Це ніяк не має бути пов’язано.

По дорозі до квартири Марго я отримав повідомлення, в якому мене просили привезти пляшку хорошого вина. Прохання моєї співачки – закон. Думаю, що сьогоднішній вечір буде яскравим спогадом у нашій маленькій колекції.