Розділ 8.3

- Ти знову збираєшся на свої «міфічні заняття»? – Каріна зайшла у гардеробну і демонстративно присіла на пуф.

- У мене сьогодні запланова лекція для абітурієнтів – сказане було чистою правдою. З Марго у нас не вийде сьогодні зустрітися, адже у неї фінальні примірки вбрання перед вильотом.

- Марк, хто вона? – я аж сіпнувся, коли почув запитання – Перш, ніж ти почнеш виправдовуватися, можу сказати те, що бачила, як ти сідав у чуже авто, а на своєму відімкнув трекер, щоб не було видно куди ти прямуєш. Дуже часто від тебе можна почути аромат солодких парфумів, а одного разу я помітила на комірі слід від тональної основи.

Каріна говорила, а я відчував, що мене кидає то в полум’я, то в холод. На мене дивилися пронизливим поглядом, в якому я бачив упевненість. Дружина говорила не прості слова, вони були підкріплені реальними фактами.

- Останнім часом ти надто змінився. Вічно носишся зі своїм телефоном, коли раніше міг його кудись закинути і забути, де він лежить. Почав вигадувати різні історії, хоча не вмієш брехати. Я бачу те, що твої очі почали сяяти, а сам ти літаєш у якихось хмарах.

Краватка падає з рук і я повертаюся корпусом до дружини. Всередині вирує безліч емоцій та думок, які переплітаються між собою. Я не знаю як мені далі діяти? Почати відпиратися і стояти на своєму? Чи нарешті скинути той вантаж, який з кожним днем все більше на мене тисне?

Я обезсилено опускаюся до землі і сідаю навпроти дружини, опершись спиною на шафу. Розум і серце сперечаються між собою. Одне кричить, щоб я мовчав, а інше, що мені варто зізнатися. Каріна не заслуговує бути обманутою.

- Думаю, що ця розмова була не минучою. Щоправда, я її відтягував максимально довго, щоб не зашкодити вашому з малюком здоров’ю. Тобі зараз не можна хвилюватися.

- Але я все одно хвилююся! Краще уже все прояснити, ніж кожного разу, коли ти зникаєш, залишатися один на один зі своїми думками. Марк, що відбувається? Хто вона? Коли це почалося? Коли я почала втрачати тебе?

Я так втомився від того, що останні місяці відбувається у моєму житті. Втомився розриватися між провиною і почуттями до Марго. Втомився відчувати біль від вчинка Каріни і думати про батьківство. З кожним місяцем мій розум мав прояснюватися, але насправді мені стає все гірше. Я дійсно заплутався і не знаю, що мені далі робити.

Ця розмова була не минучою, більше немає куди її відтягувати.

- Почну з останнього твого питання. Це все почалося рік тому, коли наше сімейне життя перетворилося на якесь відбування покарання. Ти пам’ятаєш, що я тобі говорив, коли летів у Корею? Пам’ятаєш нашу розмову, що ми на межі розлучення і я не знаю, що може врятувати наш шлюб? – у відповідь позитивне хитання головою.

- Так, важко забути те, що ти вирішив поставити крапку у наших відносинах.

- Ти прекрасно знаєш у чому річ, не роби мене винним у всіх смертних гріхах. Тим паче, що мені вистачило тільки кілька тижнів побути на чужині, щоб зрозуміти, що мені справді важко без тебе. Я багато думав над тим, як можна повернути те кохання, яке у нас було і дійсно хотів це зробити. До моменту, як мені надіслали ті фото.

- Марк, я ж тобі не один раз намагалася пояснити з приводу них...

- Каріна, прошу, давай без цього всього. Якщо ми сьогодні справді вирішили поговорити по душах, то давай будемо відвертими. Наші відносини уже нічого не зможе змінити. І ти це прекрасно знаєш – спочатку була німа пауза, яку дружина вирішила розбавити своєю розповіддю.

- Наша історія тривала недовго. Насправді, усе почалося як у дешевому жіночому романі. Під час одного з сеансів масажу я відчула якусь тягу до цього чоловіка. Ми з тобою на той час були в сильній сварці, а мені так захотілося відчути себе бажаною жінкою. Хто став ініціатором продовження вечору, я вже не пригадаю. Проте закрутилося усе надто швидко. Пристрасть накрила нас з головою, що породило наступні зустрічі.

Каріна говорила, а я прислуховувався до своїх відчуттів. Я боявся, що розум затуманить пекельний біль десь у грудях, але його не було. Натомість я розумів, що видихнув з полегшенням. Мені потрібно було почути її історію з самого початку і до кінця. Зараз, будучи у подібній ситуації, я навіть можу спробувати зрозуміти свою дружину.

- Що ти до нього відчувала?

- Бажання, сексуальний потяг і більше нічого. У голові була одна пристрасть, проте на серці жодних почуттів. Я злилася на тебе, на твій холод, на вічні сварки і відсутність інтиму під час них. А з ним усе було просто. У нас було кілька зустрічей на тиждень, які ми присвячували один одному. За той період, що ми були разом я так і не покохала його, бо у моєму серці було місце тільки для тебе. 

Які ж у нас різні історії з Каріною. Різні, але водночас подібні… З кожною хвилиною розповіді мені ставало все важче дихати, а тому я почав діставати гудзики зі своєї сорочки. Думаю, що лекція пройде без мене, бо я зараз взагалі не в тому стані, щоб щось проводити.

- Мені байдуже, коли це все скінчилося. Дай відверту відповідь лише на одне питання.

- Я готова.

- Чия дитина? Хто її справжній батько? – це єдине, що мене зараз справді хвилювало.

- Ти, Марк. Я готова присягатися усім чим маю. Син, який от-от народиться, твій.