Розділ 8.1

Погляд блукає по обличчю, яке зараз таке розслаблене і спокійне. Ні тобі насуплених брів, ні зморшок на лобі. Очі заплющені, а тому можна розгледіти довгі вії, яким позаздрять навіть дівчата.

Я підношу пальці до чужої вилиці, щоб торкнутися родимки, але це тільки привід. Мені хочеться дослідити кожний сантиметр обличчя навпроти, адже це вперше, що я маю такий карт-бланш. Подушечки ковзають спочатку до повіка, а далі спускаються до носу.

У голові думка про те, що я хочу замінити пальці на губи. І байдуже, що я цим розбуджу Марка. Досить спати. Мені потрібна його увага, мені потрібний він.

- Мхг – важкий видих, який я приймаю за початок пробудження.

Живем один раз, а тому не потрібно собі в чомусь відмовляти. Я нахиляюся над мужнім обличчям і залишаю короткий поцілунок на чужих губах. Не вірю, що я можу дозволити собі зробити щось подібне. Це здається фантастичним сном, який, насправді, є реальністю.

Одним поцілунком я не можу обійтися. Наступний я залишаю на гостій лінії підборіддя, а потім піднімаюся до мочки вуха, щоб легенько її прикусити.

- Марго… – хриплий від сну голос викликає тепло всередині і я готова багато чого віддати, щоб мати змогу його частіше чути.

- Wake up! Мені потрібна твоя увага.

Марк хмуриться, але так і не розплющує очі. Я розумію, що він хоче повернутися обличчям до стіни, але цього не буде. Мені потрібна увага, а отже, вона у мене буде. Я перекидаю ногу через чуже тіло, щоб мати змогу розміститися на рельєфному торсі.

- Тепер ти від мене нікуди не дінешся! – нарешті хоч якась емоція. На почуте Марк посміхнувся і привідкив одне око. Дякую і за це.

- Ти думаєш, що тепер контролюєш ситуацію?

- Я в цьому цілковито упевнена – долоні впираются у плечі чоловіка, який зараз лежить піді мною і без футболки. Найцікавіше приховане тонкою ковдрою, від якої я хочу позбутися.

- Як скажеш – я навіть не встигла ойкнути від подиву, як Марк поміняв нас місцями.

Тепер я лежу під чоловіком, який грізно нависає наді мною. Мої долоні притиснуті до подушки, а ноги розсунуті для того, щоб Марку було зручніше вмоститися. Поза викликала збентеження і відночас легке збудження, яке концентрувалося в низу живота.

-  У тебе досі все під контролем? – хижий оскал, а не посмішка з’являється на обличчі навпроти. Мене кидає у справжнісіньке полум’я від такої сильної енергетики Марка.

- Насміхаєшся наді мною... – не запитання, а констатація факту.

- Як я можу? – Марк нахиляється нижче, а моє дихання пришвидшується.

У голові Error 404 від аромату парфуму, в якому так і можна відчути нотки ванілі, амбри, цитрусу та тютюну. До цього коктейлю також додається чоловіча енергетика, яка змушує мене прогнутися. Марк ментально сильніший від мене, а тому я відчуваю як мій розум та тіло здаються під таким натиском.

- Тобі була потрібна моя увага? – поцілунок за вушком і я не можу ні слова вимовити. По тілу проходиться сильний імпульс, від якого хочеться здригнутися.

- Марк… – видихаю чуже ім’я і розумію, що взагалі не можу сформулювати думку.

- Мм?

Поцілунки спускаються нижче, щоб опинитися на шиї. Мені хочеться сіпнутися від стимуляції однієї з моїх ерогенних зон, але рука, яка міцно тримає мене у захваті, не дає змоги цього зробити.

- Будь ласка, без слідів.

Це останнє, що я можу сказати, перш ніж здатися під натиском Марка. Будь, що буде, але я не хочу опиратися тим почуттям, в які я пірнула з головою. Можливо на дні я пошкодую про це, адже там надто темно і страшно, проте усе життя боятися не можна.

 Я вірю, що Марк стане для мене світлом, на яке я зможу виплисти.

***

Вібрування телефону…

Марго покірливо лежить піді мною і тільки важко зітхає. Від вигляду привідкритих губ та затуманеного погляду у моїй голові відмовляють гальма. Хочеться надовго запам’ятати її такою, але більше зробити цей вигляд в рази розпусним.

Я залишаю укус на чужих ключицях, а у відповідь чую тихе «ах». Мені мало цього. Хочу, щоб Марго кричала моєї ім’я, щоб просила бути поруч і ні на мить не відриватися від неї.

Долонею, якою я не тримаю руки дівчини, я пробираюся під тоненьку піжаму, щоб мати змогу пройтися пальцями по гладкій шкірі і викликаний на ній мурашки.

Вібрування телефону…

Трясця! Я чую, що хтось повторно набирає мене, але намагаюся не відволікатися від задуманого. Марго плавиться у моїй руках і я не можу залишити її. Не можу? Чи не хочу? Скоріше другий варіант. Після вчорашнього зізнання, як раніше не буде. Я більше не буду відкидати на інший план свої бажання. Доста з мене.

- Babe… you are so beautiful.

Плаский животик під моєю долонею напружується, коли я починаю на ньому виводити абстрактні узори. Реакція Марго на близькість захоплює і дурманить краще будь-якого алкоголю. Я відчуваю, що мій розум затуманений чужими чарами, які не дають мені тверезо мислити.

- Скільки мені дозволено?  - питання, яке мусить бути озвученим. У жодному разі не хочу переходити межу допустимого і чимось від себе відштовхнути Марго.