Розділ 7.1

- По опрацьованому матеріалу до мене є запитання? – я обводжу поглядом аудиторію, де зараз сидять мої абітурієнти. У відповідь негативне хитання головами – Що ж, тоді до зустрічі.

Сьогодні у мене на занятті змішана група, але більшість майбутніх студентів приїхало з Кореї. Мені роблять уклін, який я вже звично відзеркалюю. 

Остання пара в університеті завершена. Я піднімаю погляд на годинник, що висить біля викладацького столу і розумію, що до початку заняття з Марго залишилося близько 30 хвилин. Доведеться постаратися, щоб не спізнитися. Ми домовилися, що сьогоднішня зустріч буде в її студії, а тому мені ще потрібно викликати таксі, бо автомобіль в сервісі.

Я вибігаю з аудиторії і опиняюся серед натовпу студентів, що викликає подив. Наступна пара вже почалася, а в коридорі досі галас. Хтось стоїть у центрі скупчення, але я не можу побачити хто. Надто багато ажіотажу біля цієї персони.

- Що тут відбувається?

- Марк Сергійович, до нас прийшла зірка – хтось з викладачів мені відповідає і я киваю у відповідь. Хто ж це може бути?

- Я, Марк сонбе-нім – натовп розходиться і я бачу усміхнену Марго, що махає мені рукою.

Емоції на моєму обличчі змінюються. Спочатку я здивовано кліпаю і думаю про те, що співачка тут забула. Потім до мене потрохи приходить усвідомлення, яке викликає тільки тепло у грудях.

- Аnnyeonghaseyo (з кор. «Доброго дня») – а за привітанням іде міні-уклін. Я розгублено киваю у відповідь і дивуюся тому, як у Марго так гарно виходить говорити.

- Ви знайомі?

Десяток пар очей дивиться то на мене, то на Марго, яку здається нічого не напружує. Ні камери, що знімають її з усіх ракурсів, ні люди, які просять автограф. Вона просто широко мені посміхається і випромінює таку світлу енергію, якою так і хочеться заряджатися. 

***

- Я, чесно кажучи, здивований твоїм приїздом.

Коли фан-зустріч закінчилася і студенти розсіялися по аудиторіях, я відчув полегшення. Тепер я міг бути з Марго сам-на-сам і не ділити її увагу з кимось.

- Вирішила зробити сюрприз. До речі, це твоя холодна кава, але лід у ній почав танути – мені протягнули пластиковий стаканчик, який я збентежено забрав.

- Дякую. І за каву, і за сюрприз.

- На здоров’я. Як думаєш, тут є десь тихе місце, де б ми могли позайматися? Мені просто так захотілося відчути студентську атмосферу, якою я, на жаль, не встигла насолодитися.

- Думаю, що зможу її тобі організувати.

Для початку я вирішив зробити Марго екскурсію по відділу та розказати його історію. Заняття слухачів проходять у новому навчально-лабораторному корпусі. До їхніх послуг бібліотека, читальні зали, комп’ютерні класи, фотокабінети, спортивний комплекс, їдальня, кафе, студентський клуб.

Починаючи з 1979 року наше підготовче відділення для іноземних громадян факультету слов’янської філології випустило більш ніж 3000 іноземних слухачів з Китайської Народної Республіки, Республіки Корея, Японії, країн Західної Європи і Близького Сходу, Турецької Республіки, США та ін.

У зв’язку з тим, що час підходив ближче до вечора, більшість аудиторій зараз вільні. Я вирішив, що ми з Марго можемо займатися у лекційній, де атмосфера студентства найбільш відчутна.

Я відчиняю перед дівчиною двері і пропускаю її всередину. Чужа голова відразу починає вертітися у різні сторони, щоб краще розгледіти кабінет. Від мене не приховується блиск у очах співачки, який говорить про зацікавленість. Радий, якщо справді можу пробудити у неї такий інтерес, при цьому не роблячи казна-що. Це особливість Марго, яка викликає у мене багато емоцій і думок.

- Сідайте, де вам буде зручно, а я поки напишу тему нашого заняття на дошці.

- А у нас все буде так серйозно, Марк Сергійович? – у голосі грайливі нотки, через які я змушений приховувати посмішку.

- Для вас я сонбе-нім, Марго-нім. І, так, у нас сьогодні все пройде надто серйозно. Хочу спробувати щось між заняттям та іспитом – намагаюся зробити голос нижчим і більш холодним, щоб вжитися у роль суворого викладача.

- Але сонбе-нім, я не готувалася до такого – Марго підхоплює мій настрій і вливається у гру – Ви ж зробите хоч якісь послаблення для своєї улюбленої студентки?

Я повертаю голову через плече, щоб кинути погляд на Марго. У полі зору сидить дівчина, яка крутить пасмо свого волосся на палець і мило дує губки на почуте. Таке відчуття, ніби я потрапив у початок дешевого порно, яке точно невинно не закінчиться.

Прокляття, от чому я про таке подумав? Перед очима пролетіло декілька картинок, які навіть не варто уявляти. Тим паче, після того, як ми з Марго домовилися тримати дистанцію і робити вигляд, що з нас виходять не погані друзі.

- Don’t count on it! Today I will be steadfast – у слова навіть я не вірю, але варто їх озвучити.

- Sounds sexy – я опускаю погляд на губи, які щойно дали мені відповідь. Десь на підсвідомості спливає думка, що я досі пам’ятаю, як їх приємно цілувати.

- Are you trying to flirt with me? – брова вигинається мимоволі на лукаву посмішку, яку мені дарує співачка.