Розділ 3.1

Три тижні по тому

- Доброго дня - я уже звично заходжу в студію Марго і ставлю свої речі на крісло, що стоїть біля вікна.

У приміщенні, окрім мене, менеджер співачки, яка привітно посміхається та звукорежисер, до якого я підходжу, щоб потиснути руку. Самої ж зірки я поки не бачу.

- Пробачте Марк, але ми трохи не розрахували часу. Марго досі записується - мені кивнули на двері, які мали скляний отвір. Я з цікавості підійшов ближче, щоб побачити на власні очі як твориться мистецтво.

Марго стояла біля мікрофону у масивних наушниках. Її очі прикриті, але на обличчі яскраво виражені емоції, що переповнюють артистку в момент виконання цієї пісні. Я відчув цікавість і бажання послухати новий сингл до моменту, як він буде оприлюднений. І байдуже, що це неможливо.

Я щось надто замислився, а тому навіть не помітив, як двері різко відчинилися. Марго постала прямо переді мною, а я машинально зробив крок назад. Стало навіть трохи ніяково за те, що я так нахабно підглядав за чужою роботою.

- Пробачте, будь ласка, що налякала вас - зірка була збентежена не менше, ніж я.

- Ні, що ви! Це я маю перепросити, що втрутився у ваш творчий процес - мені хотілося ще щось додати, але розмову перервала Ольга.

- Я перепрошую, що втручаюся у ваші люб’язності, але хочу нагадати, що час не вічний. Марго, ти чому вийшла?

- Хотіла попросити купити мені круасан з моцарелою і айс-латте, бо я дуже зголодніла, а попереду ще дві години заняття.

- Пробач люба, але не можна. У тебе тільки десятий день “зеленої” дієти. Можу запропонувати салат з паростками люцерни - від почутого у мене сіпнулося око. Невже хтось реально таке їсть?

- А як довго ця дієта триває? - хоча правильніше було б сказати не дієта, а екзекуція.

- П’ятнадцять днів. Вона доволі ефективна для швидкого схуднення, яке Марго дуже потрібне - друга половина речення була навмисно виділена й адресована точно не мені.

Слова менеджера змусили мене обуритися. Я дивився на співачку, яка від сили важила 50 кілограм при зрості близько 175 сантиметрів, і думав навіщо над нею так знущатися.

- Салат залиш собі! - настрій Марго помітно зіпсувався, що було видно по відповіді на пропозицію Ольги - Перепрошую, що змушую вас очікувати. Мені потрібно ще десь хвилин двадцять і ми зможемо нарешті приступити до заняття.

- О’кей. Я вас не підганяю - мені коротко посміхнулись, перш ніж знову зачинити двері.

- Не хочу заважати вашому робочому процесу, а тому, доки є час, вийду собі за кавою. Вам щось взяти? - у відповідь мені дякують, але відмовляються пропозиції.

Я залишаю портфель з папірчиками у студії і беру тільки пальто. Неподалік офісу StarRecords є кав’ярня, в яку я хочу заскочити. Часу в мене обмаль, а тому потрібно поспішати.

За три тижні занять, ми з Марго встигли трохи звикнути один до одного. Мої найбільші хвилювання, на щастя, не справдилися чому я був дуже радий. Я боявся, що мені доведеться співпрацювати із зарозумілою особою, яка має зіркову хворобу, але вийшло зовсім навпаки. Співачка була легкою в спілкуванні, а також хорошою ученицею, яка підходила з розумом до кожного заняття.

Ще не було зустрічі, на яку б Марго прийшла не готовою. Я не чув нарікань або скиглення про те, що вона втомилася чи немає бажання щось робити. Навіть, якщо я бачив перед собою виснажене обличчя, воно все одно намагалося залишатися усміхненим. Це змушувало мене проникнутися повагою до неї.

Заняття проходили легко і невимушено. Ми рідко, коли перекидалися фразами віддаленими від навчання. Часу було обмаль, а тому потрібно було зосередитися на нашій головній мені: підготовка до премії Billboard Music Award.

Потрібна кав’ярня знаходилася на розі будинку, що був розташований навпроти офісу. Всередині, на щастя, сиділо не багато відвідувачів, а тому я сподівався, що моє замовлення швидко приготують.

- Вітаємо вас! Що бажаєте замовити? - на меню мені не потрібно було дивитися, а тому я одразу підійшов до стійки, за якою сиділа мила дівчина, яка приймала замовлення.

- Доброго дня. Мені, будь ласка, один круассан з моцарелою, айс-латте та американо з молоком. Усе з собою, якщо це можливо.

- Так, звичайно - я протягнув телефон до терміналу, щоб розплатитися і сів за вільний столик, щоб дочекатися замовлення.

Погляд впав на панорамне вікно, з якого відкривався вид на офіс StarRecords. Практично усі заняття проходили у його стінах, а тому я навіть встиг звикнути до цього місця. Студія Марго була ідеальною зоною для комфортного навчання, адже там ніхто нас не турбував.

Згадка про співачку змусила мене замислитися над тим, що я тут забув. Якщо чесно, то мені важко пояснити звідки взялося це бажання потурбуватися про когось. Чи це засмучений вираз обличчя Марго змусив мене піти сюди, чи це просто одна думка про салат з паростками люцерни так надихнула … Менше з тим, я зараз чекаю на замовлення для співачки і думаю про те, як вона відреагує на такі фривольності з мого боку.

***

Настрій у мене почав псуватися ще у момент, коли я помітила, що репетитор прийшов, а я досі не закінчила запис пісні. Не знаю, що сьогодні зі мною таке, але раз за разом я роблю одні і ті самі помилки. Голос ламається на одному з куплетів, а тому я ніяк не можу завершити запис, який вийшов за межі встановлених часових рамок.