Розділ 2.2

- Приємно з вами познайомитися, Марго – голос викладача виводить мене з трансу. Щось я сьогодні дуже розгублена.

- Що ж, ви тут спілкуйтесь і налагоджуйте зв’язок, а я пішов до себе - Віктор розвертається до нас спиною і прямує до дверей, а я стою мов вкопана і думаю над тим, що робити далі.

- Я сьогодні не займу багато вашого часу, просто хочу приблизно дізнатися, який об`єм роботи доведеться нам осилити.

- Що? – у голові каша, а тому я не чую половину сказаного. Думки про сталкера в перемішку з тим, що мені доведеться займатися тією клятою англійською, коли вільного часу взагалі немає.

На своє питання я бачу як чоловік, якого мені представили репетитором, важко зітхає. Його невдоволення я помічаю одразу, адже вена на чужому чолі пульсує, що свідчить про зміну настрою. Напевно, він намагається тримати себе в руках.

- Ми можемо знайти менш людне місце, щоб поспілкуватися про ваш рівень знань? – я мовчки киваю на це і показую напрям куди йти.

Єдине місце, де нас не будуть турбувати – моя студія. Там завжди тихо і спокійно, бо заходити в неї має право тільки визначене коло людей і те після мого дозволу.

Зачинивши за нами двері я показую репетитору місце, де він може сісти. Якщо чесно, то сьогодні я взагалі не налаштована на навчання. Доки чоловік копирсається у своїх папірчиках, я підходжу до шафи, що стоїть біля стіни, щоб взяти теплий шарф і накинути його на себе. Ненавиджу мерзнути.

- Ми можемо почати? – голос репетитора наскільки холодний, що мороз проходить по моєму тілу.

- Так – я сильніше закутуюся в шерстяний шарф і сідаю навпроти чоловіка, який у мене не викликає жодних хороших емоцій.

- Який рівень англійської мови у вас? – згадуючи цей ненависний предмет у школі, а потім в університеті, я розумію, що точно не можу дати відповідь на поставлене питання.

- Щось між А2 і В1, але я давно не практикувалася.

- Зараз ми його визначимо. Спершу, я хочу поставити вам базові питання англійською, щоб побачити ваше розуміння мови, а також почути відповідь, щоб оцінити як ви вмієте формулювати свою думку – мені говорили з абсолютно кам`яним виразом обличчям, а тому я відчувала легкий страх. Таке відчуття, ніби я сиділа на уроці, до якого взагалі не була готовою.

- Tell me something about yourself – зберися Марго, ти ж колись сама мала бути вчителькою. Ніхто тебе не буде оцінювати чи сварити, усе робиться в твоїх інтересах.

- My name is Margarita Shvets. I am 24 years old – це перше, що прийшло мені в голову. Слова давалися не складно, проте акцент був помітним від чого я почала ніяковіти.

Знання в голові нікуди не ділися, а тому я змогла розповісти про себе в кілька речень, щоб можна було зробити якісь висновки. Я говорила і дивилася повсюди, але тільки не на чоловіка навпроти, щоб не збитися з думки і не розхвилюватися.

- Please, tell me about your profession – репетитор говорив і робив собі якісь помітки у чорному нотатнику.

- I'm a singer. My most popular single is called "Wings"1.

Наступні декілька хвилин я говорила усе, що мені могло прийти в голову з надією, що ця екзекуція швидко закінчиться. Надто сильно в мене розболілася голова.

- That's enough, thank you. Хочу, щоб ви також пройшли невеликий тест. Віктор зазначив, що більше ми будемо працювати з лексикою, ніж з граматикою, але я хочу встановити ваш рівень англійської, а тому без тесту не обійтися.

- Okay – кажу я, але як же мені не хочеться це робити. На підсвідомості мене лякає невідомість, а тому я завчасно готуюся, що завалю тест, навіть, якщо він і легкий.

- Виконайте ці два завдання і останнє, будь ласка. Часом вас не буду обмежувати, а тому ви маєте змогу подумати – мені протягнули бланк і олівець для заповнення.

- Thank you!

***

Марго сіла за тест, а я мав змогу трохи подумати. У перші двадцять хвилин я відчував якесь роздратування, бо бачив, що співачка літає десь у хмарах. Вона була малослівна і здавалося, що взагалі не налаштована на заняття. Ніби її поставити перед фактом, навіть належним чином не попередивши.

Коли ми опинилися удвох і почали говорити по суті, я зміг трохи видихнути. Мене уважно слухали, поставлені завдання виконували. Співачка говорила англійською доволі непогано. Де-не-де важко формулювала думку, а ще збивалася з неї, проте це було не критично. Її акцент відчувався, але над цим потрібно працювати. У загальному, я був задоволений тим, що основа у дівчини є, а тому я матиму з чим працювати.

Останнім завданням був тест для визначення рівня знання мови. Марго сиділа над моїми завданнями, а я думав чим би себе зайняти. З цікавості я вирішив оглянути приміщення, в яке мене привели.

Це була доволі простора кімната у світлих тонах. Мінімум меблів і багато апаратури. Я побачив три синтезатори, гітару, якісь музичні пульти і мікрофони. На робочому столі був випуклий монітор від комп’ютера і два комплекти колонок.

Творчий безлад був присутнім, але не критичним. Багато папірчиків лежало на столі. Якісь були зім’ятими, якісь ні. Скоріше за все, що на них могли бути тексти пісень. Мені вперше стало цікаво як саме створюється музика та скільки зусиль потрібно докласти, щоб зробити справжній шедевр, який сподобається людям.