Розділ 2.1

- Куди збираєшся? – застібнувши останній ґудзик на темно синій сорочці, я підняв погляд, щоб подивитися у відображенні дзеркала на Каріну, що оперлася на одвірок дверей.

- У мене сьогодні перше приватне заняття з тією співачкою. Маємо познайомитися, щоб я оцінив масштаб роботи –  я дістаю з футляру два годинника і думаю над тим, який буде гармонійно виглядати на фоні всього образу.

- Ти так чепуришся, ніби це не урок, а рандеву. Може я чогось не знаю? – Боже, ще цього мені не вистачало.

- Навіть не смій мене ревнувати. З нас двох, привід я ніколи не давав.  А про твою вірність варто поговорити. Чула приказку: «У чужому оці порошинку бачить, а в своєму й пенька недобачає» – я одягаю ідеально випрасуваний піджак і беру до рук шкіряний портфель, в який завчасно поставив необхідні матеріали для перевірки знань моєї підопічної.

- Марк, скільки можна повертатися до цієї теми? Ти шукаєш приводу для сварки? – слова дружини проходять повз вуха. Я дивлюся котра година і розумію, що пора виїжджати. Ненавиджу спізнюватися.

- Шукаєш його ти, а не я.

Я обходжу Каріну і йду до передпокою, щоб взутися і накинути на себе пальто. Менше всього хочу зараз продовжувати цю конфронтацію і псувати свій настрій. Мені ще потрібно налаштуватися на роботу і побудувати конект з незнайомою людиною.

- Скільки часу триватиме цей урок? Коли ти повернешся додому? – я не встиг зробити кроку до дверей, як перед ними стала Каріна, яка схрестила руки на грудях і незадоволено дивилася на мене.

- Мені важко сказати як довго заняття триватиме. За ті гроші, що вони платять мені доведеться підлаштовуватися під чужий графік і виходити з інтересів зірки.

- Ви будете тільки у двох?

- Ти вирішила влаштувати мені допит з пристрастю? – мої брови звелися до перенісся, а виріз обличчя став похмурим. Каріна починає дратувати своїми питаннями.

- Просто цікавлюся своїм чоловіком, який останнім часом мало мені приділяє часу – з мого кашемірового пальто у клітинку почали здувати невидимі пилинки, щоб довше потягнути час.

- Давай це все обговоримо ввечері? Я справді зараз дуже поспішаю – короткий поцілунок залишається на щоці дружини, яка зітхаючи відходить від виходу.

- Продуктивного заняття! – я киваю у знак вдячності і зачиняю за собою двері.

Щоб доїхати до потрібної адреси у мене є близько сорока хвилин і я щиро сподіваюся, що не потраплю у затор. Сьогодні варто скласти гарне перше враження.

Кнопкою пульту я розблоковую авто, щоб сісти за водійське сидіння. Мій портфель з папірчиками закидається на заднє сидіння, щоб не заважав. Доки машина прогрівається я вирішую вбити в навігатор потрібну адресу і вмикаю радіо, щоб не їхати у тиші.

Кілька хвилин і я виїжджаю зі стоянки у сторону офісу StarRecords, де на мене вже чекають. З динаміків чутно, що один з ведучих радіоефіру розповідає про пісню, яка зараз буде грати. Зазвичай, я таке пропускаю крізь вуха, але цього разу був уважним, оскільки, мова йшла про сингл «Крила» співачки Марго, з якою мені доведеться певний період працювати.

Якщо мої крила можуть літати, Я змахну нагору і полечу.

Я даю більше гучності, як тільки чую перші слова. Скоріше за все, що завдяки Каріні, я вже слухав цю пісню. Дружина могла знімати під неї відео у ТікТок або просто так вмикати, бо я точно упевнений, що раніше мені вже доводилося її чути.

Більше про творчість Марго я не чув. Знаю, що це вітчизняна співачка, яка зараз дуже популярна, бо часто бачу з нею білборди або рекламу, але на цьому все. Сподіваюся, що це ніяк не вплине на нашу співпрацю, яка викликає у мене змішані відчуття.

З однієї сторони я буду виконувати звичну для себе роботу, а з іншої… моя клієнтка медійна особа, яка, скоріше за все, буде мати зіркову хворобу. У теорії я навіть приготувався до вибриків та капризів, але не знаю, як це буде на практиці. Це вперше, що я хвилююся за те чи мені вдасться знайти правильний підхід до навчання, щоб отримати максимальний результат.

Офіс StarRecords я бачу здалеку завдяки масивній вивісці і практично скляній будівлі, що вдало виділяється з-поміж інших споруд. Труднощі виникають з місцем для паркування авто, але я швидко орієнтуюся, де можна стати. При вході охорона просить мої документи для ознайомлення, а прочитавши ім’я проводжають до рецепції, де сидить привітна дівчина.

- Доброго дня, чим можу вам допомогти?

- Доброго дня. У мене запланована зустріч з Віктором Левицьким з приводу приватних занять з англійської мови – дівчина мені киває, а потім дістає свій телефон, щоб зробити дзвінок. Я ж у цей момент оглядаю гарний інтер’єр у стилі хай-тек.

- Пане Марк, Віктор Андрійович чекає на вас.

Опинившись у ліфті я натискаю кнопку 5, щоб потрапити на останній поверх. Дивне хвилювання супроводжує мене всю дорогу до кабінету продюсера Марго. Перед дверима я роблю глибокий вдих і видих, а потім двічі стукаю по дереву.  

- Вітаю! – Віктор встає з-за столу, щоб потиснути руку – Радий знайомству.

- Взаємно – мені показують, де я можу присісти та пропонують щось випити, від чого я відмовляюся.

- Марк, я дуже радий, що ви прийняли пропозицію з нами співпрацювати. Вас рекомендували, як одного з найкращих викладачів КНЛУ. Сподіваюся, що це так і ви допоможете Марго з підготовкою до премії в США.