Прогулянка, яка сказала більше за слова

Після обіду сонце вже не пекло так сильно.
Марта вийшла за хвіртку, тримаючи цуценя на повідку, який знайшла серед старих речей у коморі.
— Готова? — почувся голос Максима.
Вона озирнулася.
Сьогодні він був не в робочому одязі, а в світлій футболці та джинсах. Виглядав зовсім інакше — спокійніше.
— Думаю, так.
— Тоді ходімо знайомитися з нашими сусідами.
— З усіма одразу?
— Не бійся. Вони не кусаються. Майже.
Марта засміялася.
Вони повільно йшли вулицею, зупиняючись біля кожного двору.
— Добрий день! Ви випадково не знаєте, чиє це цуценя? — запитував Максим.
Усі лише хитали головою.
— Ні, не бачили.
— Може, хтось покинув...
Ці слова засмутили Марту.
Вона міцніше притиснула повідець.
— Не розумію, як можна залишити такого малого самого.
Максим подивився на неї.
— Бо не всі люди однакові.
Вона кивнула.
Через кілька хвилин вони підійшли до невеликого будинку з білим парканом.
На лавці сиділа літня жінка.
— Добрий день, діти! — усміхнулася вона. — Ой, які ви гарні разом.
Марта одразу почервоніла.
— Ми... ми просто сусіди.
Жінка лукаво усміхнулася.
— Звісно-звісно. Усе найцікавіше завжди починається зі слів «ми просто сусіди».
Максим ледь стримав сміх.
Коли вони відійшли від будинку, він тихо сказав:
— Бабуся Ганна вже вирішила нашу долю.
— Не смійся.
— Я й не сміюся.
— Брешеш.
— Трохи.
Вони знову розсміялися.
Цуценя раптом потягнуло повідець до невеликого парку.
— Схоже, у нього свої плани, — сказала Марта.
— Давай підемо за ним.
Вони сіли на лавку під великим кленом.
Навколо бігали діти, співали птахи, а легкий вітер приносив запах квітів.
Запанувала тиша.
Але цього разу вона не була незручною.
— Марто... — тихо промовив Максим.
— Ммм?
— Я радий, що ти переїхала саме сюди.
Вона здивовано подивилася на нього.
— Чому?
Він кілька секунд мовчав.
— Бо до цього моя вулиця була... просто вулицею.
Марта відчула, як серце забилося швидше.
Вона не знала, що відповісти.
Тому просто усміхнулася.
І цієї усмішки виявилося достатньо.
Поруч тихенько сопіло цуценя, ніби теж розуміло: між двома сусідами вже починало народжуватися щось більше.