Розділ 1

Це зробила я–Ніколь Джарвіз. Щойно я сиділа в своїй кімнаті і в роздумах дивилася на своє ліжко. Аж раптом спалах в очах і ліжка немає. Я зразу зрозуміла, що не така, як всі. Я—дивна. Щойно це слово прозвучало в моїй голові, я відчула нотку страху. Так ось чому мене ніхто не любив. Не любили всього через те, що я була не такою, як всі. Звісно, ніхто ще не знав про мої надздібності, я сама щойно дізналась про це, проте я завжди була такою—дівчинкою, яка не має друзів, яка завжди соромиться когось, чи боїться чогось. Так, таке дійсно було. Після неочікуваної смерті моїх батьків, тоді коли мені було 5 років, я замкнулася в собі. Я не розмовляла ні з ким, я боялася всього, що не так буде стояти, чи лежати. Я не мала друзів, та й зараз не маю...
Щойно ліжко зникло, я подумала як його повернути. Це мабуть не легко, проте зосередившись на тому, що саме я хочу зробити, я почала повторювати в голові слова, щось на зразок такого–"Ліжко, повернись назад", і воно ніби послухало мене, адже з'явилося в тому ж місці де стояло до мого втручання. 
Я була чесно кажучи в шоці. Я не така, як всі–це я зрозуміла з того, що не знаю взагалі нікого, хто б міг так само робити, щоб предмети зникали, але було велике "АЛЕ"–яку користь це принесе, і чи зможу я тепер нормально жити. Ці питання крутились в моїй голові, проте найбільше виділялося одне—"Чи знайду я колись таких, як я?"...

•

Обов'язково напишіть в коментарі свої відгуки про цей розділ. А я буду старатися писати їх ще цікавішими♥