Розділ 19

Аліна

Аліна прокинулася від стукоту в двері, швидко піднявшись з ліжка та накинувши халат, дівчина пішла відкривати, за дверима вона побачила офіціанта з візочком де був сніданок та на столику стояв букет квітів в якому виднілися записка. Дівчина подякувала офіціанту та зачинила двері. Візочок зі сніданком стояв у центрі кімнати, а її увагу одразу привернув букет. Він був ніжним, витонченим — саме такі квіти їй подобалися найбільше.

Дівчина простягнула руку та взяла записку, відчувши, як її серце закалатало швидше.

"Сьогодні особливий день. Сподіваюся, ти дозволиш мені його розділити з тобою. Чекатиму о 17:00 на терасі біля маяка. — М."

Аліна зітхнула, згорнула записку та сіла на край ліжка. Вона не могла не усміхнутися — цей чоловік знав, як зробити її ранок особливим. Але чи була вона готова до цієї зустрічі?

Відповідь прийшла швидше, ніж вона очікувала. Так, вона готова.

Дівчина взяла чашку кави, зробила перший ковток і, вдивляючись у пейзаж за вікном, зрозуміла — це її шанс дізнатися, яким буде їхнє "завтра".

Вона зробила глибокий вдих і дозволила собі розслабитися. Досить аналізувати кожен крок, боятися невідомого — час просто жити.

Аліна взяла одну квітку з букета, покрутила її в пальцях і усміхнулася. Вона не знала, що чекає на неї ввечері, але вирішила насолодитися цим днем без зайвих думок.

Після сніданку вона вийшла на терасу готелю, вдихнула свіже морське повітря й вирішила піти на прогулянку. Їй хотілося запам’ятати це місце, намалювати його не лише на полотні, а й у своїй пам’яті.

Вона зупинилася біля набережної, дивлячись, як хвилі повільно накочуються на берег. "Що б не сталося — все відбувається правильно", — подумала вона. І вперше за довгий час відчула справжній спокій.

Аліна йшла вузькими вуличками міста, спостерігаючи за людьми навколо. Закохані парочки трималися за руки, безтурботно сміялися, заглядаючи одне одному у вічі. Друзі збиралися за столиками вуличних кафе, ділилися історіями, жваво жестикулюючи. Хтось прогулювався з дітьми, хтось вигулював собак, а туристи з цікавістю розглядали старовинну архітектуру.

Дівчина зупинилася біля маленької кав’ярні, звідки доносився аромат свіжої випічки. Вона задумливо дивилася на парочку за сусіднім столиком: хлопець ніжно відгортав пасмо волосся дівчини, а та щасливо усміхалася.

Аліна відчула легку тугу в серці. Вона теж мріяла про такі моменти — прості, щирі, наповнені теплом. 

Зробивши замовлення, вона сіла за столик біля вікна й дістала свій блокнот. Їй потрібно було зафіксувати цей момент — гру світла на бруківці, посмішки перехожих, відчуття тепла в повітрі.

Вона зробила перший начерк, а в голові промайнула несподівана думка: а що, якщо вона та Максим теж зможуть повернути собі такі моменти?

Так, безумовно дівчина хотіла, щоб такі моменти повернулися до них, адже таємно вона мріяла, що одного разу вони зустрінуться з Максимом та всі непорозуміння вирішать та будуть разом.

Задумавшись дівчина не помітила як до її столика хтось під сів, замріявшись дівчина здригнулася від голосу, що звертався до неї.

— Доброго ранку, — знайомий голос змусив Аліну здригнутися.

Вона різко підняла голову й побачила перед собою Максима. Він сидів навпроти, спокійно, з легкою усмішкою, але в очах світилася настороженість — ніби він боявся її реакції.

— Ти так задумалася, що, здається, навіть не помітила, як я тут сів, — він нахилив голову, намагаючись зазирнути в її блокнот. — Малюєш?

Аліна ще кілька секунд дивилася на нього, ніби перевіряючи, чи це реальність, чи знову її уява грається з нею.

— Так… — видихнула вона, закриваючи блокнот. — Просто спостерігала за містом.

Максим уважно подивився на неї.

— Ти виглядаєш спокійнішою, ніж учора.

Аліна кивнула, взяла чашку кави, щоб приховати свої емоції.

— Можливо. Просто вирішила не думати про зайве.

— Хороше рішення, — погодився він, розглядаючи її. — Можна приєднатися до тебе на сніданок?

Вона задумалася на мить, але потім посміхнулася та кивнула.

— Ти ж знаєш, що я вже снідала, — нахиливши головну трішки в бік сказала дівчина.

— Так, але звідки мені знати, — невимушено сказав Макс, ніби і справді не він замовив їй сніданок в номер та прислав букет квітів.

Аліна на це тільки розсміялася, ось такі ранки їй подобаються, невимушені та щирі, без важких думок та тягаря минулого, яке не давало вдихнути на повні груди.

Максим усміхнувся ширше.

— Обіцяю. Тільки легкий ранок і хороша компанія.

Аліна не могла не помітити, як її серце зробило непомітний стрибок. Вперше за довгий час вона дозволила собі просто насолодитися моментом.