Розділ 18

Макс

Макс повільно крутив у руках склянку з віскі, вдивляючись у темряву за вікном. Готельний номер був тихим, але його думки — гучними. Спогади накочувалися хвилями, і він не міг їм опиратися.

Він згадав той день, коли вперше побачив Аліну. Чоловік стояла біля полотна у невеличкій галереї, уважно розглядаючи мазки фарби, немов читав історію, написану без слів. Він тоді ще не знала, що саме вона була автором цієї роботи.

"Макс пам’ятав, як дівчина наблилася до нього, ледве стримуючи усмішку.

 – Вам подобається? – раптом запитала вона, не встигнувши обміркувати свої слова.  
Максим повернув голову до неї, здивовано звузивши очі.  
– Це ваші роботи? – запитав він, дивлячись на її обличчя.  
– Так, – вона кивнула, намагаючись зрозуміти, що він думає.  
– Цікаво, – коротко відповів він і знову подивився на одну з картин – яскравий абстрактний пейзаж, де тонкі лінії міських будівель змішувалися з кольорами заходу сонця. – Хоча трохи хаотично, чи не так?  
Аліна відчула, як у грудях піднімається хвиля роздратування.  
– Хаотично? Це стиль. Передача емоцій. Місто завжди хаотичне, – відповіла вона, намагаючись залишатися спокійною.  
– Можливо, – кивнув Максим, – але в архітектурі хаос часто руйнує структуру. А тут… важко зрозуміти, де початок, а де кінець.  
– Це тому, що ви дивитеся тільки на поверхню, – випалила Аліна, схрестивши руки.  
Максим посміхнувся куточком губ – ледь помітно, але це була не знущальна посмішка, а скоріше зацікавлена.  
– Можливо, – повторив він. – Але це цікава думка. Дякую.  "

Макс видихнув, повертаючись у реальність. Він зробив ковток віскі й провів рукою по обличчю.

Як же все стало таким складним?

Він втратив її через обман, через чужу брехню, якій повірив. Але тепер у нього був шанс усе виправити. Тільки чи дасть вона йому таку можливість?

Його телефон засвітився новим повідомленням. Це була Поліна:

"Завтра Аліна хоче провести день на самоті. Але, можливо, варто зробити їй компанію?"

Макс усміхнувся.

Він більше не втратить свій шанс.

Гарячі струмені води стікали плечима Макса, змиваючи напругу дня. Він заплющив очі, дозволяючи собі кілька хвилин спокою перед тим, як зануритися в новий день, сповнений рішучості та можливостей.

Завтра він більше не дозволить сумнівам чи страху керувати ним. Він був готовий довести Аліні, що не просто повернувся в її життя — він хоче бути в ньому.

Вийшовши з душу, чоловік швидко витерся рушником, кинув погляд на телефон і відкрив нотатки. Йому треба було продумати день до деталей.

"Що зробити для неї особливого?" — запитав він себе.

Він знав, що Аліна любить несподівані моменти, але не надто нав’язливі. Їй подобалася легкість, можливість відчувати свободу вибору.

І тоді в голову прийшла ідея.

Макс набрав коротке повідомлення Поліні:

"Мені потрібна твоя допомога. Завтра вранці треба, щоб Аліна отримала невеличке запрошення. Але так, щоб це не виглядало, як щось нав’язливе."

Відповідь не змусила себе чекати:

"Довірся мені. Вона отримає його так, що не зможе відмовитися."

Макс усміхнувся. Поліна була справжнім союзником у його боротьбі за другий шанс.

Він погасив світло в номері, ліг у ліжко і заплющив очі.

Завтра буде важливий день. І він зробить усе, щоб Аліна відчула: цей раз він прийшов у її життя не для того, щоб знову зникнути.

Макс лежав у ліжку, спостерігаючи, як перші сонячні промені пробиваються крізь штори. Його серце билося рівно, без зайвих вагань чи страхів. Вперше за довгий час він не відчував напруги, а лише впевненість у своїх діях.

Він підвівся, потягнувся і кинув швидкий погляд на телефон. Повідомлення від Поліни вже чекало:

"Все готово. Вона отримає запрошення під час сніданку. Побачимо, як відреагує."

Макс усміхнувся. Поліна знала, як зробити все так, щоб Аліна не відчула тиску.

Чоловік швидко прийняв душ, одягнувся і вийшов на балкон. Внизу вулички міста вже наповнювалися життям: десь сміялися туристи, десь офіціанти готували столики для сніданку, а хвилі лагідно билися об берег.

Сьогодні все буде інакше.

Сьогодні він не буде лише тінню з минулого.

Сьогодні розпочнеться їхня нова історія.