Розділ 14

Аліна

Аліна повільно розплющила очі, і перше, що вона відчула — важкість у голові. Начебто всі події вчорашнього дня знову повторювалися в її думках, створюючи хаотичний вулик з емоцій. Вона сіла на ліжку, притиснувши пальці до скронь, намагаючись зосередитися.

Сон був уривчастим і тривожним. Зустріч з Максимом, розмова з Поліною, усвідомлення того, що її подруга весь цей час знала правду... Це все не давало спокою. Вона намагалася розібратися у своїх почуттях, але що більше думала, то більше заплутувалася.

Підійшовши до дзеркала, вона уважно подивилася на своє відображення. Очі були втомлені, погляд зосереджений, але десь у глибині ховалося щось інше — чи то смуток, чи то надія.

Аліна глибоко вдихнула й вирішила піти прийняти душ, сподіваючись, що холодна вода приведе її до тями. Вода стікала по її шкірі, змиваючи залишки сну, але не думки, що продовжували кружляти в голові.

Чому Максим вирішив повернутися саме зараз? Чому він не намагався пояснити все раніше? І головне — що тепер робити їй?

Вийшовши з ванної, вона почула, як задзвонив телефон. Це була Поліна. Аліна глибоко зітхнула та в цей момент постукали в двері.

Аліна здивовано подивилася на двері, з яких долинув стукіт. Вона проігнорувала дзвінок Поліни, бо не була готова говорити, але гості зранку її заінтригували.

Відчинивши двері, побачила офіціанта, який тримав тацю зі сніданком і великий букет квітів.

— Доброго ранку, міс, — чемно сказав він. — Ваш сніданок.

— Але я нічого не замовляла, — здивовано відповіла дівчина.

— Це подарунок, — з легкою усмішкою пояснив офіціант, поставивши тацю на столик біля вікна.

Аліна перевела погляд на квіти. Це були її улюблені — білі півонії, змішані з ніжними рожевими трояндами. Її серце на мить стислося.

— Від кого це? — спитала, хоча здогадувалася про відповідь.

— Відправник побажав залишитися анонімним, — відповів чоловік і, чемно вклонившись, вийшов.

Аліна повільно сіла на стілець, вдивляючись у букет. Вона не хотіла зізнаватися собі, що ці квіти розбудили в ній спогади, що змусили серце битися швидше. Вона провела пальцями по ніжних пелюстках, відчуваючи, як всередині піднімається хвиля емоцій.

Максим. Вона майже не сумнівалася, що це від нього.

Дівчина вирішила, що їй потрібен час для себе. Вона швидко поснідала, кинула легку куртку на плечі та, не чекаючи, поки хтось її зупинить, вийшла з номера.

Місто зустріло її прохолодним ранком, вуличний шум ще не заполонив вулиці, і це було ідеальним моментом для прогулянки. Дівчина неспішно йшла вузькими вуличками, вдивляючись у вітрини, розглядаючи старовинну архітектуру та ловлячи теплі сонячні промені на обличчі.

Вона думала про останні дні. Про Максима. Про Поліну. Про ті змішані почуття, що не давали їй спокою.

Чому зараз? Чому він повернувся саме тоді, коли вона нарешті навчилася жити без нього?

Зупинившись біля маленького кафе, Аліна замовила собі каву з собою та сіла на лавку у сквері. Вона спостерігала за перехожими, намагаючись розслабитися, але думки не давали їй спокою.

Вона знала, що довго уникати розмови з Максимом не вийде. Але чи готова вона до цієї розмови? 

Аліна відчула, як спека поступово наповнює повітря. Місто, хоча й чарівне, стало занадто душним для неї, і вона вирішила направити свої кроки до моря. Це було її улюблене місце, де вона могла відчути себе вільною, спокійною і на самоті зі своїми думками.

Прогулюючись по набережній, вона відчувала, як пісок під ногами розсипається, а море тихо погойдується, спокійно віддзеркалюючи ясне небо. Аліна зняла туфлі, дозволивши собі трохи розслабитися, і пішла вздовж берега.

Шум хвиль заспокоював її, даючи можливість розібратися в своїх емоціях. Вона думала про те, що сталося з Максимом, про його несподіване повернення і його таємниці.

Коли дівчина підійшла до води, хвилі ледь торкалися її ніг. Вона зупинилася і, дивлячись на горизонт, замислилася, що їй робити далі. Цей день став важливим моментом для неї. Вона відчула, що саме зараз їй потрібно прийняти важливе рішення щодо свого майбутнього.

Аліна відчувала, як її думки сплітаються в клубок емоцій. Вона прожила три роки в переконанні, що Максим її зрадив і просто пішов, залишивши її саму з болем і розчаруванням. Вона так старанно намагалася забути його, стерти спогади, заглушити біль, а тепер раптом виявилося, що все це було лише частиною чиєїсь підступної гри.

Хто міг так жорстоко вчинити з ними? Хто отримав від цього вигоду? Вона знала відповідь, але від цього не ставало легше. Їй потрібно було зрозуміти, що робити далі.

Вона довго дивилася на море, дозволяючи хвилям змити її тривоги. Дівчина розуміла, що у неї є вибір: або залишити минуле там, де воно є, і жити далі без Максима, або дати шанс цій історії, знову впустити його в своє життя.

Її серце билося швидше від однієї лише думки про нього. Вона закрила очі, згадуючи його погляд, те, як він дивився на неї вчора на маяку.

Аліна глибоко вдихнула морське повітря, ніби намагаючись упорядкувати свої думки. Вона любила Максима – це було беззаперечно. Незважаючи на роки розлуки, біль, образу та нерозуміння, її почуття до нього не згасли. Але любов – це ще не все.

Вона знала, що не може просто забути все й одразу впасти йому в обійми. Їй потрібно побачити, як він діятиме далі, чи справді він хоче бути з нею, чи готовий довести свої почуття не лише словами, а й вчинками.

Аліна вирішила тримати його на відстані. Вона дасть йому шанс, але не дозволить знову розбити її серце. Макс має довести, що цього разу він поруч назавжди.

З цими думками дівчина піднялася, провела рукою по волоссю й рушила назад до міста. Вона ще не знала, як розвиватимуться події, але була впевнена в одному – тепер усе буде за її правилами.