Розділ 6

Вечір настав, і Максим, одягнений у класичний чорний костюм, тримався осторонь, не привертаючи до себе зайвої уваги. Він стояв у кутку залу, спостерігаючи за кожним рухом Аліни. Вона сяяла — її краса та впевненість зачаровували. Дівчина, здавалося, знайшла своє місце у світі, але Максим бачив у її очах якусь легку тінь, яка здавалася йому сумом.

Коли розпочався аукціон, чоловік не відривав погляду від Аліни. Він відчував, як серце калатає, коли її картина з'явилася на сцені. Вона була прекрасна, як і сама Аліна — сповнена світла, але водночас з глибоким підтекстом, який розкривав її внутрішній світ.

Максим вирішив, що ця картина має стати його. Вона була не просто твором мистецтва — вона була частиною Аліни, яку він хотів зберегти для себе, навіть якщо вони більше ніколи не будуть разом. На картині постала дівчина, яка дивилася на море, вона чимось нагадувала саму дівчину така ж красива та і в одночас сильна.

Він зробив ставку, вищу за всі попередні. Його пропозицію прийняли, але він побажав залишитися анонімним покупцем. Він знав, що це може здивувати Аліну, але поки не хотів себе розкривати.

Спостерігаючи, як картина зникає зі сцени, Макс відчував дивний спокій і водночас тривогу. Аліна була так близько, що здавалося, варто лише простягнути руку, і вона знову стане частиною його життя. Але він знав, що ще не настав момент.

Після аукціону чоловік продовжував спостерігати за нею. Він бачив, як вона спілкується з іншими гостями, як її очі блищать від хвилювання. Але він також помітив, як час від часу вона задумується, її погляд стає віддаленим, ніби вона перебуває в іншому світі.

Максим розумів, що шлях до її серця буде нелегким. Але він був готовий чекати, скільки потрібно. Сьогоднішній вечір був лише першим кроком у його плані.

Максим стояв біля стіни, тримаючи келих шампанського, і спостерігав за кожним рухом Аліни. Вона була такою ж ніжною і витонченою, як він пам'ятав, але водночас в ній відчувалася якась нова сила. Вона змінилася, стала ще впевненішою в собі, ще більш загадковою. Він не міг відвести від неї погляду.

Коли Аліна несподівано повернула голову в його бік, їхні погляди зустрілися. Серце Максима на мить зупинилося. Легка паніка охопила його: а якщо вона все зрозуміла? Якщо зараз підійде і запитає, чому він тут? Але за кілька секунд він узяв себе в руки. Він добре знав Аліну: її допитливий погляд свідчив про те, що вона його не впізнала.

Дівчина затримала на ньому погляд, але за деякий час відвернулася, захоплена розмовою з кимось із гостей. Макс полегшено видихнув. Вона нічого не знає, нічого не підозрює. Але ця коротка мить була для нього майже нестерпною. Всі ті почуття, які він намагався стримувати, накотили на нього з новою силою.

Він був готовий підійти до неї, просто зараз. Розповісти всю правду і байдуже, що правда звучить абсурдно. Сказати, як сильно сумував. Як довго мріяв про цю зустріч. Обійняти її, відчути тепло її тіла, вдихнути запах її парфумів, сказати, що ніколи більше не відпустить. Але в той же час він розумів: ще не час. Аліна має спочатку звикнути до його присутності.

У цю мить чоловік зрозумів: він готовий боротися за неї, готовий виправити всі помилки і повернути те, що було між ними. Але він також знав, що для цього потрібен час. І він був готовий чекати.

**

На наступний ранок Максим із прихованої відстані спостерігав, як Аліна з подругами залишають готель. Вони сміялися і здавалися такими безтурботними. У Максима всередині знову заворушилося знайоме відчуття ніжності та тепла. Йому захотілося зробити щось особливе для Аліни.

Він зв’язався з Поліною, яка вже стала його несподіваною союзницею в плані повернення Аліни. Поліна, хоч і не схвалювала брехні минулого, розуміла, як сильно Максим кохає її подругу, і вирішила допомогти. Вона розповіла йому, що дівчата після прогулянки повернуться в номер перепочити, а після підуть на пляж. Це було ідеальним часом для невеликого сюрпризу.

Максим замовив у місцевому квітковому магазині розкішну корзину квітів. У ній були троянди, лілії та альстромерії, що символізували витонченість і красу — усе те, що він бачив в Аліні. Разом із квітами він попросив залишити записку, але зробив це обережно: "Дякую за натхнення, яке ти даруєш своїм мистецтвом. Нехай цей день буде особливим." Ніякого підпису — все мало залишатися загадковим.

Коли Аліна та її подруги повернулися в номери після пляжу корзина вже стояла на столі, випромінюючи свіжість і аромат. Поліна вміло приховала своє знання про сюрприз, граючи здивування разом із Даріною.

Аліна, побачивши квіти, зупинилася на місці. Її обличчя стало виразом подиву та легкого захоплення. Вона торкнулася пелюсток, немов перевіряючи, чи це не сон. Їй було приємно, але водночас незрозуміло, хто міг зробити такий жест.

— Хто ж це міг бути? — посміхаючись, запитала Поліна, підморгнувши Дарині.

— Можливо, хтось із тих, хто був на аукціоні? — припустила Дарина.

Аліна злегка знизала плечима, але в глибині душі відчувала щось дивне. Вона не могла зрозуміти, чому це викликало в ній теплу тривогу, але вирішила поки не ділитися своїми думками з подругами.

Тим часом Максим стояв та спостерігаючи за всім здалеку. Він бачив, як у вікні номера з’явилася Аліна, яка з квітами в руках вдивлялася вдалечінь. Її обличчя світилося ледь помітною усмішкою, і це було для нього найбільшим подарунком.