Через Блютуз

Перекличка

Навчання в школі №2 було весело. Особливо коли в тебе багато друзів. Та запізнюватися на перший урок географія, котрий веде Іван Степанович Строгач, було не зовсім весело.

- Алло Клік ти вже в школі? – пролунав голос в динаміку смартфона.

Голос належав друзяці Віталію Панову. В пам'яті сім-карти телефону Віталій значився під ніком Пан.

- Пан, чого тобі зрання найметься?

Сергій Кліков був комп’ютерним генієм. Саме за це він отримав таке прозвисько. Клік був не тільки генієм комп’ютерних наук, а й ще неабияким красенем. Біле волосся, голубі очі і завжди при собі модні гаджети.

- Ти хочеш сказати, що ти й досі в ліжку?

В мобілці було чути, як Пан збирає шкільний рюкзак. Пан був ще той зірви голова. Сідав на шпагат, умів робити сальто назад. Міг підтягнутися сто разів за один підхід. Колись наважився стрибнути з другого поверху.

- Тільки не кажи мені, що до уроку географії залишилось п’ять хвилин, - сказав Клік.

Клік створив сайт на якому в два кліка можна було зробити домашнє завдання.

- Через п’ять хвилин пролунає дзинь-дзинь, і учитель географії спитає, а де ж це наш мегахакер і містер «Тільки спокійно».

- От попандос, - сказав Клік.

- Тож перегони між роликами Кліка і веломобілем Пана оголошуються відкритими.

Клік посміхнувся. Пан ніколи не грузив себе проблемами. З ним завжди було О.К.

- Вау! – вигукнув Клік. - Приймаю виклик! Хто останній той ксерить хрестоматію з української літератури!

- Як кажуть ді-джеї авто радіо: «Поїхали!», - весело крикнув Пан і, вимкнувши телефон хутко заплигнув на свій байк.

Клік став на ролики. Хлопці одягнули навушники і, увімкнувши бадьорковий трек, хутко поїхали на перегонки.

Пан, що є сили давив на педалі. Попереду був бордюр.

- О, я це люблю, вигукнув Пан, і додавши в швидкості, перелетів через перешкоду. – Йохху! – крикнув хлопчина, озернившись на бордюр.

Трюк вийшов, що треба!

Петляючи зигзагоподібною лінією по тротуару, Клік минав перехожих. Попереду йшов здоровенний дядько.

- Іду на обгін, - сам собі сказав Клік. – О, ні! Тільки не це! Ні! Я не зупинюсь. Все колись робиш вперше.

Невідомо звідки. З-за кутка вийшли два вантажники. Дядьки тяжко дихаючи несли диван. Побачивши Кліка, дядьки в один голос крикнули:

- Куди преш!!!

Клік глибоко вдихнув. Сконцентрувався всім тілом, як та кішка перед стрибком. Відірвав ролики від асфальту і, - вдала посадка. Вантажники шоковано округлили очі.

У навушниках підключених до мобільного пролунав рингтон:

- Візьми трубку Пан дзвонить!

- Ало Шумахер! Ти де!?

Пан ледь не поцілувався зі стовпом. Та руль вправо і стовп позаду.

- Обережно там на велотреці! – сказав Клік, англійською літерою «S» обігнавши першоклашку та дідуся.

Пан, на своєму байкі, пролетів мимо бабці, що та стріла.

Дивлячись услід шалапутному, бабуся, погрозливо махаючи руками, кричала:

- Щоб тобі Інтернет відрізали разом із кабельним.

А ось це жорстоко.

Клік врізався в дядька.

А ось це неждано.

- Агов! Босс! Іду на обгін! – сміючись сказав Пан, і вискочив попереду Кліка.

Перед тим, як зникнути за поворотом, Пан, впевнений у своїй перемозі, сказав:

- Готуйся ксерити Хрестоматію!

Клік, натрапивши у невеличку ямку ледь було не провалився у відкритий люк. Набираючи швидкість широкими шагами, Клік вписався в поворот за яким зник його товариш і опа-па! Посеред тротуару стояв Пан намагаючись натягнути ланцюг на передню зірку. Клік пролетів мимо встигши на ходу дати товаришу шалбана.

- Ауч!!! – крикнув Пан вслід однокласнику.

- Алло! Як справи спринтер? – знижаючи швидкість сказав Клік.

- Норма, - відповів Пан, нервово одягаючи ланцюг.

- Весною чижик молоденький,

такий веселий проворненький,

в садочку сам собі скакав

та якось у сільце попав.

- Давай, давай, насміхайся, - перемазаний в мазуту злився Пан.

- Сердега в клітці рветься, б’ється,

а голуб бачить і сміється.

- Та, що ж за день сьогодні такий! – крикнув Пан.

- А що попався, ось тобі і на,