2.Лісові скандали

Темний ліс. Будинок Баби-Яги.

Будиночок Баби Яги був стояв серед чарівного лісу, оточений густими сосновими деревами, які струнко підносилися до небес.  Зовнішній вигляд будиночка був привітним і затишним. Він мав невеликі дерев'яні стіни, покриті мохом та виткані зеленими лозами. На зеленому газоні, що оточував будиночок, жваво бігали маленькі кролики, перелякуючись і стрибаючи від одного куща до іншого. Усередині будиночка, знаходилася старовинна чавунна піч. Вона сипала теплом та затишком, підтримуючи теплу атмосферу всередині приміщення. Поруч з піччю, на великому дерев'яному столі, стояли скляні банки та кошики, наповнені чарівними травами та рослинами, які Баба Яга використовувала у своїх чарах та зіллях.

Чорний великий казан кипів, і весь невеликий будиночок просочився запахом трав, що варяться.

-Вкинь трохи полину і перемішай, - командує хазяйка дому горе-асистентці.

-А полин? Де він? - запитує донька.

Баба Яга невдоволено глянула на неї. Ну, не Янине все це, що ж вона зробить...

-Ой, тяжко мені з тобою... - бабуся Ягуся вкинула мілко нарізану траву до казана, тяжко зітхнувши.

-А мені, ніби легко, - насупилася Яна. - Могла б народитися царівною, а в лісі опинилася з тобою.

-Царівною! Ти бач, чого вона хоче! Ну, то вчися чаклувати, може причаклуєш собі якогось Іванка-Дурника.

-Ага, треба мені ті Ваньки, як тобі бородавка на ...носі!

Дівчинка почала кипіти, наче той казан на вогні. Її руді косички почали підстрибувати вгору від хвилювання, а її обличчя стало таким самим вогняним, як її волосся.

-Мамо, я не хочу жити в лісі і бути звичайною відьмою. Я мрію про інше життя. - Викрикнула Яна.

Баба Яга, дивлячись на дочку, відчувала злість та розчарування. Вона була звикла до простого життя в лісі, до варіння зілля та продажу на базарі, прикидаючись циганкою. Але вона розуміла, що донька хоче більшого, хоче кращого майбутнього.

-Яна, ти забуваєш, хто ми є. Ми віддані магії та природі, а не розкіші та блискоту царського двору, - вичитувала баба Яга, але в глибині серця розуміла, що Яна має свій власний шлях, свої мрії.

-Не можеш ти нічого, крім капризування! - злісно заявила баба Яга, втомившись від Яниного скиглення. Але всередині її був смуток і розчарування.

Яна, розгублена і ображена, відповіла:

- Ти ніколи не розумітимеш мене! Мені не потрібні зілля та базарні торгівлі! 

Яна тихо вибігла з будинку, непомітно просунувшись між високими соснами, які стояли вздовж стежки. Її серце билося стрімко, а в очах блищали мрії про царські палаци і величні корони. Баба Яга схилила голову, переповнена сумом та тривогою. Вона все розуміла, сама такою була, але пізнала, що світ не завжди є таким, яким здається здалеку.  Розуміла жінка Янині мрії, але водночас хотіла захистити її від небезпеки та обману, які можуть чатувати поза межами лісової галявини.

Щось таки вона придумає...

От якби з Костюшою їх звести. Любить вона того гада як сина власного.

Доречі...куди він зник ото зранку?