3. Лускатий друг

Пещера Змія

-Ну ти Кощян даєш. Піти свіжим повітрям дихати до мене в пещеру. -сміється Олексій і потягує трубку. 

-Ага, взнає Бабця буде мені що слухати.

Хлопці сидять на дивані біля величезної тарілки з яблуком на стіні. Зліва наш Кощій, справа Альошка-хазяїн пещери, місцевий змій. Змій Олексій. Друг нашого втікача. 

Вся пещера в диму, і так коли Альошка змієм стає димиться, так щей в людській подобі йому того диму треба. От нестерпний! Хочеш не хочеш і сам за компанію закуриш. "Драконячий Кальян"-Так Альошка свою трубку назвав, коли останній раз закордон літали то з собою звідти взяв і трішки під себе переробив.

-І що вона так до тебе вчепилася ти мені скажи... Не розумію...

Кощій посміхнувся. А все-таки приємна бабусина турбота. Хоч і деколи тікати доводиться.

-Мені б запропонувала, то я з радістю. Дивився в зеркало і бачу що якось я помарнів. Скоро такими темпами стану худим як драбина, коротше кажучи на тебе буду схожим.

- Думаю тобі це не грозить. Не хвилюйся.-буркнув Кощій.

"Альошка мабуть не вміє поправлятись або худнути. В нього сніданок, перекус, передобід, обід, перекус, передвечеря, вечеря. А головне як триста років назад був міцний, спортивний і  такий лишився. Його навіть бабця довго не витримає навіть з її бажанням загодовувати на смерть. Тай не такий вже кощій і худий. Всі просто навколо  товстими на його фоні виглядають ось і говорять багато.

А колись Кощій був також у формі.  Кожна рана, нанесена йому, негайно затягувалась, будь то від ворожого меча чи лісової гілки. Лише швидкість його загоювання вражала уяву. Але ті дні минули. Зараз Кощій худий сивий дядько, ну як дядько, по обличчю більше 35 не дасиш, але був один неприємний нюанс.... Його обличчя прикрасив нерозгаданий шрам.. Це поранення забрало зір одного ока зробивши його назавжди білим.

 Міг би легко вилікувати око, і тіло в форму привести. Сили в кільці заточені..та це кільце, яке надавало надприродну могутність, вимагало оплати.  Щоб були ті сили і міць що й раніше кільцю потрібно те, чого кощій більше робити не хотів. НІКОЛИ. 

З думок про минуле, раптом витягнув Альошка.

- Доречі в мене курятина закінчилася. Може на базар підемо?

Кощій лише підняв брову.

- Ти серйозно? Я нікуди не піду. 

Ринок Білого Царства

-Дивись які там милі кошенята! Може візьмемо одного собі? Утю-тю!!!

- Альош...