Врятуй мне, будь ласка...

Було близько восьмої години вечора, коли Андрій зайшов до приймальні директора спортклубу «Фаворит». Ольга та Ірина вирішили дозволити собі трохи розслабитися. Жінки замовили піцу і зручно розташувалися на дивані. Не чекаючи на відвідувачів в кінці робочого дня, вони ледь не підскочили на місці від несподіванки, почувши привітний голос:

- Добрий вечір, дівчата! - посміхаючись, привітався чоловік.

Захоплені на гарячому, вони дивилися на нього круглими очима.

- Здрастуйте, Андрію Олексійовичу... - розгублено пробурмотіла Ольга.

- А що, тренування в процесі? - іронічно посміхаючись, запитав він, натякаючи на несумісність їх бенкету з посадами в клубі.

- Андрію, ви тільки не видавайте нас, - благально мовила Ірина. - Роботи було «по горло», навіть пообідати не встигли. Якщо Марта дізнається про піцу, мені, як фахівцю з правильного харчування, дістанеться на горіхи!

- Та не переживайте ви так! Не дізнається, - розсміявся він. - До речі, а де ваш суворий директор?

- Марта Володимирівна в п’ятому залі. У неї тренування, - повідомила Ольга.

Він кивнув і пішов коридором.

- У Марти такий чоловік чарівний! - із захопленням помітила Ірина, проводжаючи Андрія поглядом.

- Так, і дуже турботливий. Кожного дня приїжджає, щоб забрати дружину з роботи і відвезти додому, - сказала Ольга.

- Пощастило їй з ним, - задумливо протягнула Ірина.

- Це вже точно, - додала фітнес-менеджер.

За довгий час роботи з Мартою вона багато чого знала про її життя і про Андрія в тому числі, але ніколи не виносила цю інформацію далі кабінету директора. Ольга бачила, що чоловік Марти Володимирівни подобається абсолютно всім жінкам у колективі, а деякі їй навіть заздрять. Андрій завжди ввічливий та усміхнений, але найбільше їх зачаровувало його почуття гумору. Він умів привернути до себе будь-кого. Напевно, і вона могла б стати жертвою його чарівності, якби не знала про нього більше за інших.

Двері залу були прочинені, і Андрій зупинився на порозі. Марта проводила тренування з Поліною. У такі моменти він любив спостерігати за дружиною. Поглинена процесом заняття, Марта не помітила чоловіка. Вона уважно стежила за рухами учениці під пісню Боссона і зрідка робила їй зауваження. Одягнена в спортивні легенси і майку, вона мала вигляд дівчинки. Костюм чудово підкреслював стрункість її ніг і округлі стегна. Андрій відзначив, що останнім часом Марта схудла. Це не псувало її, але його змушувало задуматися. Крім того, його кохана дружина взагалі дуже змінилася. Перед ним наче була інша жінка: впевнена в собі, ділова і цілеспрямована. Він бачив, як вміло Марта керує клубом, як її поважають в колективі. Дратувало Андрія тільки одне - її постійна зайнятість. Він вважав, що дружина майже не приділяє йому уваги, але в глибині душі відчував, що справа не тільки в роботі. Не давала спокою думка про те, що Марта більше не любить його. Посилаючись на невідкладні справи, вона часто затримувалася до пізньої ночі в своєму кабінеті і намагалася уникати розмов про їхні стосунки. Її відчуженість виявлялася і під час їх інтимної близькості, хоча зовні вона не проявляла незадоволення. Коли він сказав їй про те, що хоче запозичити грошей, щоб зайнятися теплицями, дружина спокійно вислухала його і, коротко кивнувши, пішла в іншу кімнату розмовляти по телефону з клієнткою. Вона не ставила йому запитань, як раніше, не цікавилася його думками. Все це насторожувало Андрія і не давало спати ночами. Здавалося, з кожним днем Марта віддаляється від нього все більше.

Він не став розповідати дружині про те, що познайомився в тюрмі з досить серйозними хлопцями, які не так давно запропонували йому частку в одній кримінальній, але дуже прибутковій, справі. Андрій вже двічі допомагав їм, але остаточно про співпрацю ще не вирішив. Це були хороші доходи, які не йшли ні в яке порівняння з сільськогосподарським бізнесом. За минулі два місяці він кілька разів приносив додому гроші, але Марта навіть не спитала, звідки вони. Андрій пам'ятав про обіцянку не пов'язувати більше життя з криміналом і старанно дотримувався цього, але його мучили сумніви... Зараз він не знаходив у дружині тієї домашньої, люблячої жінки, яка жила тільки сім'єю і любила його до самозабуття. В душі все частіше виникала неприємна підозра, що у Марти хтось є. Він старанно гнав від себе ці думки, але знав, що інтуїція рідко його підводить. Спостерігаючи, як Марта хвалить Поліну і, посміхаючись, жартує з дівчинкою, Андрій мимоволі подумав про те, що з ним вона давно не була такою: відкритою, веселою. Її бездонні темні очі більше не дивилися на нього з захопленням. Що ж, у цьому є і його провина...Тільки ось як бути з відчуттям того, що серце коханої для нього зачинене та приховане за трьома замками?

Занурений у невеселі міркування, Андрій не помітив, як випурхнула із залу задоволена тренуванням Поліна, і Марта підійшла до нього.

- Привіт! Ти давно тут?

- Привіт, кохана, - він поцілував дружину в щоку. - Стою хвилин десять. Я возив дівчат у кіно і на зворотному шляху ми вирішили заїхати за тобою. Христина і Оленка в машині. Ти вже звільнилася?

- У мене зараз ще одне персональне тренування, - Марта подивилася на годинник. - Не чекайте мене, їдьте додому. Я потім таксі візьму.

- Марточко, розслабся хоч трохи. Я вже вдома і зможу вас забезпечити, -лагідно посміхнувшись, сказав Андрій. - Ти ж бачиш, я приношу додому гроші.